Діагностика життєвого призначення
Діагностика життєвого призначення

Є. І. Ходаківський, Ю. В. Богоявленська, Т. П. Грабар "Психологія управління" (Психоінформатика і сучасна типологія)

Психологія управління

ПСИХОІНФОРМАТИКА І СУЧАСНА ТИПОЛОГІЯ

Величезна різноманітність форм організацій — державних, ділових, політичних, наукових тощо — вимагає такої ж різноманітності їхніх функціональних структур. При розробці конкретної структури необхідно виходити з конкретних обставин, зокрема, враховувати кількісний і якісний склад організації, територіальну конфігурацію, характер відносин з іншими організаціями тощо .
Проте, існують деякі універсальні принципи, дотримання яких дозволяє формувати здорові й ефективно працюючі організації. І в основі усього лежить головний принцип: знайти компетентних людей і пра-вильно організувати їхню взаємодію.
1.    Горизонтальна структура організації.
Діяльність організації можна розділити на:
•    зовнішню — взаємодія із зовнішнім світом;
•    і внутрішню — розвиток самої організації.
У зовнішній діяльності чітко проглядаються дві, по своїй суті протилежні, функції:
а)    одержання інформації із зовнішнього середовища, наприклад, про попит і пропозицію, дії та плани конкурентів, поточні та перспективні зміни у законодавстві;
б)    виробництво для зовнішнього середовища, вплив на зовнішній світ, як-то реклама, створення нових ринків споживання, формування громадської думки.
Внутрішня діяльність також складається з двох протилежних функцій:
а) виконання оперативних задач, наприклад, забезпечення внутрішнього документообігу, узгодження роботи різних структурних під-розділів, дотримання процедур узгодження рішень;
б)    виконання стратегічних задач, наприклад, довгострокове планування, науково-дослідні й дослідно-конструкторські роботи, форму-вання корпоративної філософії.
Таким чином, кожен керівник постійно зіштовхується з чотирма системними функціями, що вимагають якісного виконання і взаємного ув’язування:
1)    отримання інформації із зовнішнього світу;
2)    виконання внутрішніх оперативних задач;
3)    виконання внутрішніх стратегічних задач;
4)    створення кінцевої продукції (товарів, послуг тощо) для зовнішнього світу.
Зрозуміло, що фахівці, які ефективно виконують різну роботу, повинні психологічно істотно відрізнятися. їхні здібності й кваліфікація повинні відповідати виконуваним системним функціям — тільки у цьому випадку вони будуть компетентними (від лат. сотрєіепіія — відповідний). При цьому, необхідно наголосити, що будь-яку корисну роботу здатні виконувати лише компетентні працівники, — всі інші лише «проїдають» ресурси і роблять помилки, які змушені виправляти знову ж компетентні люди.
Для уніфікації, згрупуємо фахівців, які ідеально виконують дані всі чотири функції, за такими умовними назвами:
1)    Програматор.
2)    Синхронізатор.
3)    Коректор.
4)    Ефектор.
Для компетентного виконання своєї роботи вони повинні володіти такими психічними якостями.
Програматор. По-перше, його життєві інтереси, в основному, повинні концентруватися на об’єктах зовнішнього світу, а не на власних переживаннях чи внутрішніх справах фірми. У протилежному випадку він може упустити зміну кон’юнктури ринку чи вчасно не зреагувати на дії конкурентів. Така психічна орієнтація на зовнішній світ у пси¬хології називається екстраверсією, тому такий фахівець повинний бути екстравертом.
По-друге, він зобов’язаний володіти «професійним чуттям» на зміни, на рівні підсвідомості відчувати приховані процеси. Наприклад, на підставі непрямої інформації передбачати зміни інвестиційного кліма¬ту чи податкового законодавства і вчасно попередити про це керівниц¬тво своєї фірми. Здатність осягати сутність явищ, проникати в майбут¬нє, робити вірні висновки на підставі здогадки й осяяння в психології прийнято називати інтуїцією, тому такий фахівець повинний бути ін- туїтом. Але враховуючи, що такий фахівець постачає інформацію, на основі якої фірма генерує програму дій, назвемо його програматором. Наголосимо, що він повинний бути інтуїтивним екстравертом.
Синхронізатор. Будь-яка організація повинна забезпечувати узгодження дій своїх співробітників, швидко й чітко реагувати на поточні зміни внутрішньої ситуації. Синхронізатор забезпечує «боєздатний» стан фірми в кожен конкретний момент. Його у меншому ступені ці-кавить те, що відбувається поза організацією — увага сконцентрована на внутрішніх проблемах, на вдосконаленні внутрішніх зв’язків, під-вищенні їхньої якості й надійності. Така орієнтація на внутрішній світ, на вузьке коло, на пошуки глибини називається інтроверсією. А здат-ність швидко реагувати на стимул, скурпульозно враховувати найдрі- бніші деталі, діяти «тут і зараз» прийнято називати сенсорикою. Таким чином, синхронізатор повинний бути сенсорним інтровертом.
Коректор. Організація може успішно вирішувати оперативні задачі, однак без правильної стратегії всі зусилля будуть марними. Коректор здатний відірватись від турбот поточного моменту і бачити свою організацію в цілому і як би з боку, із позиції стороннього спостеріга¬ча, залишаючись при цьому її невід’ємною частиною. Він повинен вміти «подорожувати у часі» і бачити майбутнє; почувати тонкі, неви¬димі зв’язки, бути схильним до логічних висновків. Коректор не пере-ймається поверховими даними, — він проникає в сутність явищ і пра¬гне їх пізнати, виробляючи при цьому рекомендації «глобального» характеру. Отже, можна зробити висновок, що коректор — це інтуї-тивний екстраверт.
Ефектор. Це той, хто формує кінцевий продукт діяльності органі-зації і передає його у зовнішній світ (створює кінцевий ефект). Він по-винен перебувати в постійному контакті із зовнішнім світом, тобто бу¬ти екстравертом. Крім того, він повинен діяти дуже конкретно, практично і вміло додавати кінцевому продукту виразну форму. Тому ефектор — це сенсорний екстраверт. Його ще називають «робочим органом» організації через властиву ефекторам енергійність, напорис¬тість, здатність до рішучих і чітких практичних дій.
Таким чином, для компетентного виконання основних системних функцій необхідно підбирати фахівців із досить чіткими психологічними характеристиками:
1)    інтуїтивний екстраверт;
2)    сенсорний інтроверт;
3)    інтуїтивний інтроверт;
4)    сенсорний екстраверт.
Кожна людина має вроджену схильність до певного типу мислен¬ня: логічного чи емоційного, абстрактного чи конкретного тощо. Пси- хоінформатика розглядає кожну людини по чотирьох координатах, чи парах ознак.
Крім уже згаданих пар ознак (екстраверт — інтроверт, інтуїт — се- нсорик) використовуються ще дві пари: раціоналіст — ірраціоналіст, логік — етик. Визначивши схильність людини по кожній з цих чоти¬рьох пар ознак, визначають її тип, що називається соціотипом, або типом інформаційного метаболізму (скорочено ТІМ). При цьому не¬обхідно відзначити, що людина народжується з визначеним соціоти¬пом. Залежно від виховання, умов життя, кола спілкування тощо, окремі риси типу підсилюються або притупляються; людина виховує в собі окремі навички, але її соціотип залишається незмінним.
Усього існує 16 психологічних типів, у кожного з яких свої особ-ливості. Ці 16 типів природним образом поєднуються в 4 групи психо-логічного комфорту — квадри (альфа, бета, гама, дельта).
Особливістю кожної квадри є те, що в ній присутні і програматор, і синхронізатор, і коректор, і ефектор. Але при цьому кожна квадра має й свої особливості, що дозволяють їй вирішувати деякі задачі краще за інших. Так, наприклад:
1.    Квадра «альфа» відрізняється вільнішим мисленням, що сприяє пошуку нововведень, створенню творчих, дослідницьких, інновацій¬них колективів.
2.    Контрольні органи, служба безпеки, дослідний завод, військовий колектив — із цими завданнями краще впорається квадра «бета».
3.    Розробка бізнес-плану, бухгалтерія, робота з фінансами, прикла-дні галузі науки, перевірка будь-чого на життєстійкість — усе це поле діяльності квадри «гама».
4.    Відділ кадрів, людські ресурси, запуск перевіреного зразка в се-рію й доведення його до досконалості, екологія — ці задачі краще до-ручити квадрі «дельта».
2. Вертикальна структура організації.
Вертикальна структура організації складається з 4 рівнів. На першому рівні виконуються роботи в рамках вузької професійної діяльно-сті. На цьому рівні можуть працювати люди, вельми різні за фахом — слюсарі й математики, столяри й програмісти, ливарі й лінгвісти. Го-ловне, що їх поєднує — заглиблення в тонкощі своєї роботи і наяв¬ність чіткої професійної майстерності. Людей, що працюють на дано¬му рівні, називають Спеціалістами.
Але оскільки існує професійна спеціалізація, то хтось повинен виконувати й функцію кооперування. Зрозуміло, що це якісно інша сис-темна функція. Виконуючі її, люди вже не можуть бути вузькоспеціа- лізованими фахівцями — адже їм необхідно інтегрувати зусилля багатьох людей, а це вимагає ширшого погляду на виробничий процес. Працівників цього ієрархічного рівня називають загальним терміном
Менеджер, хоча до нього можуть належати і бригадири, і начальники відділів, і керівники управлінь тощо. Головна їх особливість полягає у тому, що вони сконцентровані винятково на управлінській роботі в рамках свого сектора відповідальності.
Власне кажучи, менеджер поступається спеціалістові глибиною професійних знань, однак він здатний зрозуміти різних спеціалістів і організувати їхню продуктивну взаємодію.
На третьому рівні діють керівники, що працюють на всю систему в цілому — будь-то підприємство, галузь чи нація. Звичайно, вони мо-жуть істотно відрізнятися масштабами своєї діяльності, але їх поєднує головне — ототожнення своїх інтересів з інтересами системи, служін¬ня цій системі шляхом практичної роботи з її організації і захисту. Для позначення людей цього рівня в психоінформатиці використовується давній термін: Кшатрії. Ці люди працюють на загальне благо і заради нього погоджуються на особисті жертви. Відзначимо також, що мене-джери і спеціалісти за необхідності також можуть піти на особисті же-ртви заради загальних корпоративних інтересів (це є бажаним і пови-нно заохочуватися), але формально вони цього робити не зобов’язані.
Існує ще й четвертий рівень. Для позначення діючих на цьому рівні людей застосовується ще один давній термін — Брахмани. Якщо рівень кшатріїв пов’язаний з діяльністю всієї системи, то рівень брахманів забез¬печує її взаємодію з надсистемою (наприклад, національною й світовою економікою, суспільством, природою). У сферу діяльності брахманів вхо¬дить не тільки стан зовнішнього середовища організації й прогнозування її розвитку, але також і питання моралі, ділової етики, науки, корпоратив¬ної філософії, місії організації. При цьому він не занурений у поточну дія¬льність, хоча має пряме відношення до розробки стратегії.
У даному контексті необхідно звернути увагу на такий важливий момент: людське співтовариство є цілісним соціальним організмом. Су-спільство у порівнянні з людиною є організмом вищого порядку. Як клі-тина організму може існувати лише в організмі, а всі її якості — суть і результат її взаємодії із зовнішнім середовищем (у тому числі і з іншими клітинами), так і людина може розвиватися лише в суспільстві, і тільки у взаємодії із собі подібними може розкрити свої суб’єктивні особливо¬сті. Як клітини організму мають своє призначення, так і люди мають свою вроджену спеціалізацію. Звичайно зрозуміло, що без слуху немо¬жливо стати музикантом, а низькоросла людина за всього бажання не стане великим баскетболістом. Так само і наявність вроджених здібнос¬тей необхідна і для всіх інших сфер діяльності.
Допомогти кожній людині знайти своє місце, де вона зможе мак-симально самореалізуватися, покликана психоінформатика.
5.1.    ВИКОРИСТАННЯ ПСИХОІНФОРМАТИВНИХ ЗНАНЬ У МЕНЕДЖМЕНТІ
Психоінформативний сенс у менеджменті полягає у тому, що перед тим, як практично створювати організацію, вона має бути створена у нашій уяві. Це має бути певна ідеальна модель, до якої ми маємо наближати нашу реальну організацію. Але яку організацію мо-жна було б вважати ідеальною? Таку, яка діє як цілісний саморегульо-ваний колектив, який досягає поставлених цілей при мінімальних зов-нішніх керуючих впливах.
Така організація діє як єдине живе тіло, тому її називаємо корпорацією (від лат. «.согрш», «іп согроге» — «тіло», «у тілі»). Саме таким є первинне, тобто істинне значення цього слова, що позначає «колекти-вне тіло». Тобто корпорація — це органічне об’єднання людей, соціа-льний організм. З цього слідує, що далеко не кожна організація є кор-порацією. Корпорація є вищим рівнем розвитку людської організації — чи це підприємство, чи ціла нація.
Організація — це процес, корпорація — мета.
Але коли організація перетворюється на корпорацію? Лише тоді, коли на всіх її рівнях працюють люди, які компетентно виконують не-обхідні для корпорації функції.
Для досягнення такої тотальної компетентності потрібно, щоб ту чи іншу роботу виконували люди, які мають для цього відповідні вро¬джені здібності і кваліфікацію. Без здібностей неможливе досягнення справжньої кваліфікації. Наприклад, жодними тренінгами неможливо зробити з людини гарного менеджера, якщо вона не має для цього від-повідних здібностей. З іншого боку, людина, що має такі здібності, швидко здобуде кваліфікацію менеджера при мінімальній зовнішній підтримці, або ж і зовсім самостійно (аби лише не заважали).
Отже, головною умовою створення корпорації є добір людей з від-повідними вродженими здібностями і створення сприятливих умов для реалізації ними цих здібностей шляхом досягнення відповідної квалі-фікації. Тому найважливіше завдання того, хто створює нову організа-цію, полягає у вірному доборі і розміщенні людей. Саме цьому при-свячений викладений у даному підрозділі матеріал. Він розрахований на лідерів-творців, які бажають сформувати колективний організм і вдихнути в нього душу.
З точки зору системного підходу, корпорація — це цілісна група людей, що взаємодіють один з одним і зовнішнім оточенням для досягнення спіль¬ної мети. Із самого визначення випливає, що для нормальної життєдіяльно¬сті корпорації необхідне виконання принаймні двох груп функцій:
1.    Керування взаємодією із зовнішнім середовищем (партнерами, споживачами продукції, владою, меценатами тощо);
2.    Керування взаємодією між елементами самої корпорації (її чле-нами та підрозділами).
Неважко переконатись, що ці дві групи функцій мають діаметраль-но протилежну спрямованість: «назовні» і «всередину». Безсумнівно й те, що в загальному випадку вони достатньо складні і для якісного ви-конання потребують значної концентрації уваги. Тому одна людина не в змозі компетентно виконувати одночасно функції першої і другої груп, постійно переміщуючи увагу з одного напрямку на протилеж¬ний. Таке суміщення протилежностей може призвести людину до стресового стану внутрішньої роздвоєності, свого роду «розщеплення свідомості».
Виходить, що сама природа організації вимагає принаймні двох елементів: один спеціалізується на взаємодії із зовнішнім світом, дру¬гий сконцентрований на внутрішньому житті корпорації. Без такої спеціалізації неможливо досягти компетентності. Але що таке компе-тентність?
Компетентність (від лат. сотрєіепіія — відповідність) — це на-явність вроджених (потенційних) здібностей і кваліфікації (реалізова¬них здібностей) для якісного виконання певної роботи. І їх треба вміти розпізнавати.
З погляду психології всіх людей можна розділити на дві групи — екстравертів та інтровертів (вище ми почали розглядати дані поняття).
Екстраверти відкриті для безпосереднього сприймання зовніш-нього світу. Звичайно вони більш рухливі, ситуація ніби постійно спо-нукає їх діяти, рухатись, взаємодіяти з оточенням.
На відміну від них, інтроверти схильні сприймати світ через своє ставлення до нього. Вони постійно порівнюють зовнішні об’єкти й явища зі своїм власним світом, власним розумінням життя. Тому вони легше витримують усамітнення і роботу на одному місці.
Можна сказати, що екстраверти схильні діяти «в ширину», а інтро-верти — «у глибину». Першим більше притаманна зовнішня актив¬ність, другим — внутрішня. Екстраверта більшої мірою спонукає до активності і заряджає енергією зовнішній світ, а інтроверта — внутрі-шній.
Ознака «екстраверсія — інтроверсія» є вродженою, однак через пе-вні причини в одних людей вона виявляється більше, в інших — менш яскраво вираженою. В цьому можна переконатись, якщо спробувати визначити та встановити її наявність у себе, друзів і співробітників (табл. 5.1).
Таблиця 5.1
ХТО ВИ: ЕКСТРАВЕРТ ЧИ ІНТРОВЕРТ?
Якщо Ви ЕКСТРАВЕРТ, то:    Якщо Ви ІНТРОВЕРТ, то:
У новій компанії легко знайомитесь з новими людьми, спілкуєтесь з великою кількістю людей, знайомих і незнайомих    Вважаєте за краще спілкуватись у тісному колі ваших знайомих
У колі ваших знайомих, як правило, завжди в курсі останніх подій    Нерідко про новини дізнаєтесь мало не останнім
При знайомстві схильні першими розпочинати бесіду    Почуваєтесь комфортніше, коли співроз-мовник першим почне бесіду
Маєте багато друзів і знайомих, часто на нетривалий термін    Обмежуєтесь тісним колом старих друзів
Активно пересуваєтесь у просторі, не лю¬бите довго працювати на одному місці    Більше схильні до спостережень, ніж до безпосередніх дій, легко витримуєте ро-боту на самоті
Схильні займатись діяльністю, спрямо-ваною на розширення    Схильні до діяльності на поглиблення, вдосконалення
Орієнтовані на безпосереднє і швидке сприймання навколишнього світу    Сприймаєте світ через своє ставлення до нього, порівнюючи його зі своїм розумінням життя
Зовнішній світ вас збуджує, активізує діяльність і заряджає енергією    Схильні черпати енергію зі свого внутрі-шнього світу

Зауважимо, що в деяких випадках ознаку «екстраверсія — інтроверсія» можна сплутати з парою «комунікабельність — некомунікабель-ність». Для уникнення помилки необхідно пам’ятати, що бувають ба-лакучі інтроверти і стримані екстраверти.
Допомагає те, що ознака «екстраверсія — інтроверсія» виявляється практично в усьому.
Наприклад, інтерв’ю з яскравим екстравертом може звучати насту-пним чином: «Подобається працювати у великому колективі. Завдяки спілкуванню з людьми завщди перебуваєш у курсі останніх новин і в гарній формі. Коли втомлений і хочеться відпочити, то йду до своїх знайомих в інші відділи. Подобається бувати на різноманітних офіцій-них зустрічах, ходити в інші організації, іноді їздити у відрядження, відвідувати курси підвищення кваліфікації. Якби всього цього не було, то при напруженості роботи вже давно «згорів би».
Виражений інтроверт казатиме по-іншому: «Люди подобаються, але не відчуваю радості від поверхових знайомств і не бачу в них не-обхідності. Втомлююсь від різноманітних велелюдних прийомів. Дра-тує, коли доводиться знайомитись з великим числом людей, чиї імена не можу навіть запам’ятати і з якими навряд чи коли зустрінусь».
Зрозуміло, що функції взаємодії із зовнішнім середовищем, в якому діє корпорація, легше і невимушеніше виконуватимуть екстравер¬ти. І навпаки, наведення внутрішнього порядку краще виходить у інт-ровертів.
Але поділ на екстравертів та інтровертів, на зовнішні та внутрішні функції — це лише один із фундаментальних аспектів феномену орга-нізації. Власне кажучи, організація — це складна соціотехнічна систе-ма, яка працює тим ефективніше, чим більше у неї ознак колективного організму. Наведемо найважливіші її ознаки.
1.    Цілеспрямованість: організація існує для виконання певної місії, необхідної для життєдіяльності надсистеми (міста, регіону, нації, людства).
2.    Функціональність: в організації якісно виконуються основні групи системних функцій (зокрема, відслідковування розвитку зовні-шнього середовища, синхронізація внутрішніх ділових процесів, стра-тегічне управління, виробництво, реалізація товарів/надання послуг).
3.    Спеціалізація: елементи організації (підрозділи й окремі співро-бітники) виконують лише одну системну функцію, оскільки системні функції є важко сумісними.
4.    Компетентність: здатність кожного елемента якісно виконува¬ти свою функцію визначається вродженими (потенційними) здібнос¬тями і відповідною кваліфікацією (реалізованими здібностями).
5.    Цілісність: стан кожного елемента організації впливає на всю ор¬ганізацію, а значить і на всі інші елементи системи («все впливає на все»).
Перераховані ознаки фактично є системними принципами. Отже, порушення будь-якого з них погіршує стан організації, навіть призво-дить до її повного розвалу. Правильне ж застосування системних принципів до конкретних умов організації дозволяє створити її ідеа¬льну модель — зразок, до якого треба прямувати, прагнути. Справжня ідеальна модель стає критерієм правильного розвитку організації. Бі-льше того, вона починає начебто притягувати до себе, і перетворюєть-ся на реальний чинник організаційного вдосконалення. Завданням ко-рпоративної філософії і корпоративної культури є створення такої моделі, відображення шляхів її досягнення, донесення її до кожного члена організації.
Численні дослідження показали, що успішні підприємства володіють сукупністю чітко визначених уявлень про цінності та керуючі принципи. Це і є корпоративна культура, яка дозволяє співробітникам ефективно діяти в умовах ускладнення життя і постійної загрози хао¬су. Але щоб вона була «живою» і справді рухала організацію до до-сконалості, її потрібно будувати на реальному фундаменті — фунда-менті організаційних принципів.
У роботі будь-якої організації можна виділити дві протилежні групи функцій:
1)    «екстравертні»: управління взаємодією організації з її зовніш¬нім середовищем;
2)    «інтровертні»: управління взаємодією елементів самої організації.
Компетентне виконання цих функцій можливе лише спеціалізова-ними елементами системи, тобто підрозділами або співробітниками з відповідними здібностями і кваліфікацією. З викладеного можна зро¬бити такий практичний висновок: якщо у організації є елементи, які будь-яким чином намагаються поєднати непоєднуване, то для органі¬зації це доволі погано.
Так, якщо спеціаліст із добору персоналу одночасно виконує по-шук, залучення, розміщення й адаптацію нових співробітників, то в бі-льшості випадків якась із цих функцій виконуватиметься неякісно. Тому функції потрібно розподіляти правильно:
-    один працівник кадрової служби (екстраверт) знаходить за ме-жами організації потрібних людей;
-    інший (інтроверт) — включає їх у внутрішній процес діяльності корпорації.
Зрозуміло, що взаємодія організації із зовнішнім світом — це ком-плекс найрізноманітніших операцій. Однак всі вони зводяться до ви-конання однієї з двох принципово відмінних функцій:
1)    відслідковування розвитку зовнішнього середовища корпорації, наприклад, динаміки попиту на продукцію організації, дій і планів споріднених організацій, поточних і перспективних змін у законодав-стві;
2)    виробництво, реалізація товарів/надання послуг, вплив на зов-нішнє середовище, зокрема, рекламування діяльності організації, роз-ширення її мережі, формування громадської думки тощо.
Ці дві функції мають діаметрально протилежну спрямованість: «прийняття впливів із зовнішнього світу» і «вплив на зовнішній світ».
Тому їх поєднання в одному елементі призводить до розсіювання зусиль і зниження якості робіт. Але справа не лише в різній спрямова-ності впливів. Глибший розгляд засвідчує, що компетентне виконання даних функцій вимагає від людини протилежних психічних якостей.
Фахівець (або спеціалізований підрозділ), що відслідковує зовніш¬ню ситуацію, зобов’язаний професійно відчувати зміни та приховані процеси (в народі кажуть — «спинним мозком»). Наприклад, на основі непрямої інформації передбачати зміни законодавства та завчасно по-переджати про це керівництво корпорації.
Здатність осягати сутність явищ, проникати в майбутнє, робити ві-рні висновки на основі здогадки і осяяння в психології прийнято нази-вати інтуїцією. Тому такий фахівець має бути інтуїтивним типом — «інтуїтом». При цьому він також повинен бути екстравертом, оскільки саме екстраверти схильні концентрувати увагу на подіях в зовнішньо¬му світі. Власне кажучи, такий спеціаліст постачає із зовнішнього се-редовища інформацію, на основі якої корпорація генерує програму своїх дій. Тому його і називаємо Програматором і пам’ятаємо, що він має бути інтуїтивним екстравертом.
Цілком іншими якостями повинна володіти людина, яка відповідає за виробництво і постачання у зовнішнє середовище кінцевого проду-кту діяльності корпорації (продукції: товарів або послуг). У такому ра¬зі не повинно бути жодних неточностей, недомовок та алегорій. Сус-пільству потрібні не невиразні ідеї, але конкретний ефект. Елемент організації, який забезпечує виконання цієї системної функції, і нази-вається Ефектором, а здатність до чітких, оперативних і конкретних дій називається «сенсорикою». Тому Ефектор — це сенсорний екст¬раверт. Його ще називають «робочим органом» організації через вла¬стиву йому енергійність, завзятість та рішучість.
Елемент організації, що відповідає за відслідковування ситуації у зовнішньому світі, називається Програматором і має бути інтуїтив-ним екстравертом. Елемент організації, що відповідає за створення кінцевого ефекту її діяльності, називається Ефектором і має бути сенсорним екстравертом.
Зауважимо, що людина не може бути одночасно і сенсориком, і інтуїтом, — як не можна одночасно бути і чоловіком, і жінкою. Це головна при¬чина несумісності в одному елементі функцій Програматора й Ефектора.
Сенсорні типи сприймають навколишній світ в основному через власні фізичні відчуття. Світ для них — це звуки, барви, запахи, есте-тичні і чуттєві насолоди. Вони добре відчувають власне тіло і його по-треби. Можна сказати, що сенсорики дійсно сприймають світ «тут і зараз», вміють жити сьогоднішнім днем.
У інтуїтивних типів відчуття менш виражені, вони ніби відірвані від фізичного світу. Проте вони краще відчувають час, доповнюють сенсориків щодо нових перспектив і можливостей, їм легше проник¬нути у сутність речей і явищ.
Сенсорні типи більш впевнені у своїх бажаннях і рідше сумніваються.
У інтуїтивних типів сумніви з’являються значно частіше, оскільки вони краще бачать глибинну складність і заплутаність життя.
Очі сенсориків помічають в деталях все, що відбувається.
Очі інтуїтів нерідко дивляться крізь об’єкт, концентруючись на чомусь далекому, прихованому від поверхового погляду.
Під час ходи інтуїт готовий кожному поступитися дорогою, навіть не розмірковуючи про це. Певна відірваність від сьогочасних турбот — такий його звичний стан.
Сенсорик іде чітко, впевнено, постійно контролюючи ситуацію і власне тіло.
Крім того, інтуїти більш схильні до теорії, а сенсорики — до практики.
При визначенні ознаки «інтуїція — сенсорика» корисно подиви¬тись на фотографію людини. У інтуїтивних типів очі дещо розфокусо- вані, вони дивляться вдалину, крізь вас. А от сенсорики дивляться не кудись, а конкретно в об’єктив фотоапарата.
Так само при розмові: сенсорик дивиться у ваші очі, а інтуїт — у вашу душу.
За допомогою наведеної нижче таблиці можна спробувати розпізнати ознаки сенсорики або інтуїції у себе, колег і знайомих (табл. 5.2).
Якщо Ви СЕНСОРИК, то:    Якщо Ви ІНТУЇТ, то:
Любите мати справу з фактами і цифра-ми, а не ідеями чи теоріями    Не любите витрачати час на уточнення деталей, коли є красива концепція
Любите читати тексти з початку до кінця, не перескакуючи в пошуках цікавих місць    Цілком спокійно можете читати книгу зразу в кількох місцях, із кінця до початку і Т.П.
Для розуміння ситуації намагаєтесь зі-брати всю необхідну інформацію    Достатньо кількох фактів чи навіть натя-ків, щоб зрозуміти сутність справи
Сприймаєте світ «тут і зараз», вмієте жити сьогоднішнім днем    Надаєте більше значення майбутнім пер-спективам і можливостям
На запитання любите давати конкретні відповіді    Намагаєтесь узагальнювати, щоб відпо-відь охоплювала якомога ширше коло можливих ситуацій
Обережно ставитесь до непевних жартів, при найменших сумнівах намагаєтесь їх пояснити    Любите парадокси і каламбури, любите делікатно піджартовувати над своїми знайомими
Сприймаєте світ через відчуття: звуки, кольори, запахи, естетичну і чуттєву на-солоду    Відчуваєте невидимі, приховані процеси, які насправді рухають життям
Таблиця 5.2
ХТО ВИ: СЕНСОРИК ЧИ ІНТУЇТ?

Щодо психологічних тестів існують найрізноманітніші точки зору. Одні вважають їх не вартими уваги, тому покладаються лише на влас-ний досвід спілкування з людиною. Інші ретельно підраховують всі відповіді «за» і «проти», а потім визначають соціотип на основі серед-нього арифметичного.
Для об’єктивної оцінки корисності тестів треба враховувати такий вагомий момент. Більшість тестів грунтуються на самооцінці людини, тобто їх результат залежить від того, як людина сама себе бачить. Па-радокс полягає в тому, що більшість людей уявляють про себе все, що їм заманеться (і в більшості випадків, не те, що є насправді). Тому ефективність тесту безпосередньо залежить від рефлексії — осмис¬лення людиною передумов, закономірностей і механізмів власної по¬ведінки. Звідси і виникає розбіжність результатів: для одних дані тесту виправдовуються на 100%, для інших — не створюється нічого, окрім інформаційного шуму.
Якщо врахувати визначений момент, то тести можуть принести відчутну користь.
1.    Переважній більшості людей подобається, коли їх тестують. Адже, пропонуючи людині відповісти на запитання, приділяється ува¬га її особистості, її духовному світу. Це дозволяє викликати довіру у людини і почати серйозне дослідження її психіки.
2.    Тест дозволяє краще організувати розмову з людиною. Адже ню-анси характеру і біографічні можуть легко завести в «хащі» справж-нього і вигаданого внутрішнього світу тестованого. Але наявність пе¬ред очима структурованого ряду запитань дозволяє не упустити справжньої мети бесіди і, у разі відхилень, вчасно повернутися до суті справи.
3.    Тест виконує заспокоюючу і відволікаючу функцію. Періодично ставлячи стандартні запитання, можна, не акцентуючи увагу, з’ясувати численні деталей, дуже важливі для ідентифікації психологічного типу людини. Адже якщо це робити прямо, то у тестованого виникатиме природний опір таким брутальним спробам влізти у душу.
4.    Тест може виконувати навчальну функцію. Наприклад, наведе-ний вище тест «Хто я...» (табл. 5.2) — це структурований опис ознак сенсорики та інтуїції. Проводячи такого роду тестування, дослідник- початківець згодом починає розуміти, що саме, власне, він досліджує.
5.    Якщо людина добре знає власну психіку, то ідентифікація за до-помогою розумного тесту відбувається за лічені хвилини, швидко і без зусиль.
Початківців можуть заплутувати деякі відповіді тестованих, на-приклад, «у мене буває і одне, і друге». Дійсно, різні життєві ситуації спонукають проявляти різні якості: в одних випадках потрібно бути м’якими, в інших — жорсткими, в одних випадках поводитись емо¬ційно, в інших — стримано.
Але метою тестування є виявлення, встановлення тих ситуацій, в яких людина почувається природно, впевнено, невимушено — «як ри¬ба у воді і як птах у небі». Саме ці ситуації і відповідають істинній природі її психіки.
У такому сенсі, менеджмент можна розглядати як метафізич¬ний акт.
Наприклад, сенсорики почуваються впевнено, коли мають справу з конкретними речами, яких можна торкатися, пробувати, тестувати, на-віть, дегустувати і нюхати. І значно менше довіряють собі, коли йдеть¬ся про «невидимі», абстрактні, приховані речі — адже це вже стихія інтуїтивних типів.
Інтуїти та сенсорики бачать світ із принципово різних точок зору і часто недооцінюють один одного.
Інтерв’ю з класичним інтуїтивним екстравертом може мати на-ступний вигляд: «Генератор ідей. Немає більш захоплюючого заняття, як дослідити ситуацію і знайти оригінальний спосіб змінити положен¬ня на краще. Проблема у тому, що майже ніхто в організації не бажає дивитися вперед. У розмові з керівником щодо певної грандіозної ідеї його цікавить лише: «Скільки це буде коштувати? Хто буде виконува¬ти роботу, доки ви займатиметесь своїми проектами майбутнього?».
Сенсорний екстраверт відповідатиме інакше: «Можливо, інтуїти-вний екстраверт — більш творча особистість, але немає впевненості, чи щось вийде з цих грандіозних ідей. Не те, що вони цілком нереаль¬ні, але виглядають надто туманно. Готуючи свій проект для керівницт¬ва, найперше слід зробити ретельний попередній аналіз витрат і дохо¬дів. Проте, інших така робота явно не цікавить».
Те, що перший і другий не розуміють одне одного — не їхня про-вина. Зазвичай люди схильні оцінювати інших через призму власних якостей і життєвих цінностей. Але керівник зобов’язаний чітко усві-домлювати, що кожна людина схильна компетентно виконувати лише одну системну функцію.
Організовувати таких людей необхідно так, щоб вони робили те, що їх цікавить, допомагати їм набувати відповідної кваліфікації. В ре-зультаті буде отримано натхненних, компетентних працівників. Але якщо поміняти їх місцями і нав’язати кожному виконання невластивої функції — в організації появляться ще двоє нещасних і некомпетент¬них співробітників. І жодні матеріальні стимули, накази, санкції, на¬вчання, тренінги суттєво не покращать ситуацію.
Для того, щоб керівник міг правильно провести розстановку кад¬рів, зорганізувати до ефективної роботи персонал, йому потрібні спе¬ціальні знання. А щоб всі колеги вірно оцінили один одного, їм потрі¬бна корпоративна культура. Культура, яка створює в розумах людей точні і яскраві образи, що дозволяють працівникам реально відчувати себе частиною єдиної корпорації. Справжня корпорація — це колек¬тивне тіло, організм, а де організм, там і функціональна спеціалізація його елементів («органів»). З позицій організму, кожен із його органів є однаково цінним за умов досконалого виконання ним своєї функції.
Такі натуралістичні аналогії допомагають збагнути сутність функ-ціональної спеціалізації підсистем колективного організму. Програма- тор — це «органи чуття організації» (її вуха, очі, нюх). Ефектор — це «руки організації», які майстерно формують кінцевий продукт, тобто те, задля чого вона існує. Окремо від них мало користі, але разом з усім організмом — це сила і гармонія.
Часто зазначається, що люди недосконалі. І головна причина цієї недосконалості полягає у тому, що кожен народжений для виконання лише «своєї» системної функції. Саме вона і виходить у кожної окре¬мої людини найкращим чином; в окресленому цією функцією секторі людина має шанс досягти компетентності. З усіх інших системних фу-нкцій шанс досягти компетентності відсутній, тому будь-яка робота поза рамками «свого сектора» має характер недосконалості і некомпе-тентності.
Мудрість, майстерність і, врешті-решт, завдання справжнього кері-вника полягає в тому, щоб із «недосконалих» людей створити «доско-налу» організацію. Це метафізичний акт творення, при якому наро-джується нова жива істота — колективний організм, в якому люди знаходять своє покликання і досягають більшої повноти буття.
Зрештою, кожна людина створена як спеціалізована частинка ко-лективного організму, в яку з самого початку закладене прагнення до об’єднання в одне ціле. У справжній корпорації це прагнення реалізу-ється, і тоді праця людини дійсно приносить їй радість, а організації — ефективність і стійкість.
Кожна людина має вроджені здібності до діяльності в певному сек-торі суспільного розподілу праці. Йдеться не про конкретну професію, а про те, що було названо «системною функцією».
Вище була розглянута сутність системних функцій Програматора і Ефектора. На перший погляд може здаватись, що їх цілком достатньо для нормального розвитку організації. Справді, Програматор визначає попит на продукцію корпорації, а Ефектор їх надає. Багато організацій працюють саме за такою схемою. Але деякі прикрі «дрібниці», — як-
то внутрішній хаос, висока плинність кадрів і хронічна загроза розва¬лу, — на жаль також мають місце (рис. 5.1).
Сенсорний інтроверт
СИНХРОНІЗАТОР
Інтуїтивний інтроверт
КОРЕКТОР
Рис. 5.1. Розподіл системних функцій у корпорації
Справа у тому, що робота Програматора і Ефектора — це найпомі-тніша складова діяльності корпорації. Це видима частина корпоратив-ного айсберга, тобто те, що «лежить на поверхні». Тому у людей, що не проймаються суттю справи, так би мовити «непосвячених», склада-ється ілюзія, що це і є справжня ділова активність, а решта — на дру-гому і третьому місцях.
Однак не менш важливою є діяльність, спрямована на внутрішній розвиток самої організації. Очевидно, що вона діаметрально протиле-жна діяльності, що була розглянута вище щодо взаємодії із зовнішнім світом. Тому для її компетентного виконання необхідні люди з іншими психологічними якостями.
Вони мають бути внутрішньо зорієнтованими не стільки на контакти із зовнішнім оточенням, скільки на впорядкування внутрішнього простору організації, бути більш схильними не до розширення, а до поглиблення. Всі вони дуже різні, але їх об’єднує одна спільна риса — інтроверсія.
Робота, спрямована на впорядкування і розвиток організації як ці-лісного організму, зводиться до виконання двох протилежних систем-них функцій. З деякими застереженнями їх можна назвати тактикою і стратегією. Однак у менеджменті для їх позначення існують точні те-рміни — «синхронізація» і «корекція».
Синхронізатор — «той, хто наводить порядок». Жодна організація не зможе нормально працювати, якщо в ній не буде внутрішнього ла¬ду. Чіткий документообіг, своєчасне виконання внутрішніх графіків, трудова дисципліна, швидка реакція на внутрішні зміни, ефективна взаємодія між співробітниками, забезпечення їх оперативною інфор-мацією — ці та інші функції «синхронізації» найкраще виконують се-нсорні інтроверти. 
Завдяки інтроверсії вони зосереджуються на внутрішніх процесах організації, прагнуть вдосконалити внутрішні зв’язки, підвищити їхню якість і надійність. Цим вони відрізняються від екстравертів, яких бі¬льше цікавлять події у зовнішньому світі.
Завдяки сенсориці сихронізатори мислять дуже конкретно, серйоз-но ставляться до найдрібніших деталей, добре знаються на фактично¬му стані справ, мають швидку реакцію. В цьому їм часто допомагають добре розвинені чуття (слух дотик, нюх, тощо). Всіма цими якостями вони вигідно відрізняються від інтуїтів, які більше цікавляться не кон-кретними, а загальними питаннями.
До Синхронізаторів належать такі підрозділи, як бухгалтерія, диспетчер¬ська служба, комп’ютерний центр, контрольно-ревізійний, технічний, тех¬нологічний, транспортний відділи, секретаріат, охорона, буфет, ремонтно- технічні служби тощо. Фактично, Синхронізатори створюють сприятливі умови для життєдіяльності організації, за яких її співробітники якнайменше відволікатимуться від своєї безпосередньої роботи, але завжди знаходити¬муться в курсі всіх подій, будуть добре взаємодіяти і підгримувати один од¬ного. Керуючи внутрішніми інформаційними потоками, Синхронізатори фі¬льтрують інформацію, забирають «інформаційні шуми» і дезінформацію. Завдяки їм (так званим «невидимкам») дії зовнішніх елементів системи — Програматора і Ефекгора — набувають чіткості й узгодженості.
Коректор — «той, хто спрямовує». Програматор, Ефектор і Синхро¬нізатор тісно пов’язані з поточною діяльністю організації, їхній головний девіз: «Тут і тепер!», або як в американському варіанті — «Асііоп, асііоп, асііоп!». Всі разом вони здатні успішно вирішувати оперативні завдання. Однак без правильної стратегії їхні зусилля будуть зведені нанівець. Еле¬мент, який випрацьовує стратегію розвитку системи, називається Корек¬тором. Але «стратегом» його називати не можна. Адже призначення Ко¬ректора має глибший сенс, для позначення якого в розмовній мові еквівалент відсутній, що й спричинило введення цього терміну.
Коректор:
•    має здатність відходити від клопотів поточного моменту, спосте-рігати систему дещо збоку, в ролі стороннього спостерігача (залишаю-чись при цьому органічною складовою цієї системи) і давати поради більш загального, глобального, стратегічного характеру;
•    вміє бачити як минуле системи, так і її майбутнє (певною мірою, «подорожувати у часі»);
•    відчуває тонкі, невидимі зв’язки і має схильність до умоглядності;
•    його не можна ввести в оману «зовнішньою» збуреністю системи — він занурюється у глибинні передумови цього збурення і намагаєть¬ся зрозуміти сутність об’єктів і явищ.
Зрозуміло, що коректор — це інтуїтивний інтроверт.
Слово «коректор» походить від латинського «соггідеге» — спря-мовувати, направляти. Розглянемо, в якому напрямку Коректором спрямовується організація, і в чому полягає сутність його роботи.
1.    Коректор більше за інших думає про те, що буде в майбутньому. Але він не лише займається стратегічним плануванням, але й на прак-тиці створює умови для досягнення стратегічних цілей.
2.    Коректор відповідає за кадрову політику, оскільки люди — це головний стратегічний ресурс організації.
3.    Він забезпечує цілісність організації у великих часових проміжках, створює умови для справедливих і теплих стосунків між її членами.
Функції Коректора найчастіше виконуються відділами стратегі-чного планування, кадрів, центром навчання і підвищення квалі¬фікації.
Узагальнюючи викладене, зазначимо, що функції Синхронізатора і Коректора не вичерпуються лише виробничою діяльністю. В цьому сенсі необхідно пригадати, що в стінах організації найчастіше протікає половина нашого життя. Якісна діяльність Синхронізатора і Коректора здатна зробити його наповненим змістом, духовністю, радістю. У справжній корпорації людина вливається у велику родину, що робить її життя більш цікавим, повноцінним і захищеним.
За результатами викладеного, можна зробити наступні висновки:
1.    Діяльність корпорації можна розділити на зовнішню (взаємодія із зовнішнім світом) і внутрішню (розвиток самої організації).
2.    Зовнішня діяльність включає виконання двох протилежних сис-темних функцій:
а)    отримання інформації про зовнішнє середовище, наприклад, про попит на продукцію корпорації, про дружні і конкуруючі організації, про можливості фінансування, зміни в законодавстві;
б) виробництво, реалізація товарів/надання послуг, вплив на зов-нішній світ, формування громадської думки, реалізація проектів.
3.    Внутрішня діяльність також складається з двох протилежних функцій:
а) виконання оперативних завдань, наприклад, забезпечення внут-рішніх інформаційних потоків, діловодство, облік і контроль, охорона;
б) виконання стратегічних завдань, серед яких довгострокове пла-нування, кадрова робота, підвищення кваліфікації персоналу.
4.    Діяльність організації потребує узгодженого виконання чоти¬рьох системних функцій:
•    відслідковування змін у зовнішньому світі;
•    виконання внутрішніх оперативних завдань;
•    виконання внутрішніх стратегічних завдань;
•    надання послуг, реалізація проектів, виробництво і продаж то-варів.
5.    Компетентне виконання кожної системної функції потребує лю-дей, які мають для цього певні внутрішні якості, пов’язані з вродже¬ними здібностями:
♦    Програматор: інтуїтивний екстраверт;
♦    Синхронізатор: сенсорний інтроверт;
♦    Коректор: інтуїтивний інтроверт;
♦    Ефектор: сенсорний екстраверт.
Біоніка вивчає організми для створення нових машин, конструкцій, технологій. Подібними речами займається й психоінформатика, але вона вивчає людську психіку для створення ефективних організацій¬них структур.
Для прикладу розглянемо сферу діяльності Програматора (підроз-ділу чи окремого співробітника), тобто сферу корпоративної розвідки. Як вище зазначалося, цю системну функцію найкраще виконують ін-туїтивні екстраверти — завдяки їхній відкритості, рухливості, фанта¬зії, здатності осягати сутність явищ.
З точки зору психології її можна розділити на два сектори:
•    інформація, пов’язана з особистими якостями людей;
•    інформація, пов’язана з технологіями, фінансами, законодавст¬вом тощо.
Компетентна діяльність в кожному секторі вимагає від людей пев-них, багато в чому протилежних якостей. Соціотипи, які краще відчу-вають людські стосунки, емоції, здібності, називаються етичними. Соціотипи, які краще орієнтуються в об’єктивному світі, називаються логічними.
Етичні соціотипи краще розуміються на тому, що пов’язано з лю-диною: емоції, стосунки, здібності, бажання.
Логічні типи — на тому, що пов’язано з об’єктивним світом: зв’язки між об’єктами, техніка, фінанси, законодавство, перспективи розвитку тощо.
Зазвичай, у етиків «тепліші» обличчя, а у логіків — «холодніші».
Показово, як люди усміхаються: у етиків посмішки відкриті, «від вуха до вуха», у логіків — стримані, дещо «натягнуті».
За допомогою тесту можна визначити, що переважає — логіка чи етика — у себе, у знайомих (табл. 5.3).
Інтерв’ю логіка щодо етика може виглядати наступним чином: «Дуже добре відчуває людей. Коли виникають конфлікти краще обго-ворити це з ним. Завжди може пояснити, чому людина настроєна так, а не інакше. Іноді делікатно вказує на помилки і радить, як їх виправити. Його поради часто допомагають».
ХТО ВИ: ЛОГІК ЧИ ЕТИК?
Таблиця 5.3
Якщо Ви ЛОГІК, то:    Якщо Ви ЕТИК, то:
Намагаєтесь бути об’єктивним, навіть якщо вас звинувачують у холодності і бездушності    При вирішенні питань обов’язково вра-ховуєте почуття інших людей
Якщо бачите, що людина помиляється, то прагнете показати їй істинний стан речей    Не будете вказувати на помилки, якщо це може засмутити когось або погіршити стосунки
У житті покладаєтесь на логічно і науково обґрунтовані теорії    Більше довіряєте своїм почуттям і сим-патіям
Вважаєте, що важливіше бути правим, ніж комусь подобатись    Не вагаючись, візьмете свої слова назад, якщо відчуєте, що ними когось образили
Схильні оцінювати людей і світ за категоріями «логіка», «аналіз», «закон», «до-цільність».    Схильні оцінювати людей і світ за кате-горіями «добрий — поганий», «любить — не любить»
Не схильні робити компліменти, не завжди впевнені, як до вас ставляться інші    Добре відчуваєте стосунки між людьми і вмієте на них впливати у потрібному на-прямку
Не любите вмовляти людей, намагаєтесь аргументовано довести їм свою правоту    Вмієте вмовляти людей, піднімати їм на-стрій, заспокоювати добрим словом

І навпаки: «Чесні люди. Щоправда, у них немає схильності до дип-ломатії. Проте вони ніколи не кривлять душею. Прямота не завжди приємна, але завжди точно відомо, що буде виказана дійсно неупере- джена думка».
Однак поділ на логіків та етиків — половина справи. Відомо, що в цілому інформація має два аспекти — позитивний і негативний, тобто містить як позитивні можливості, так і небезпеки. В результаті, сфера корпоративної розвідки потребує компетентного виконання чотирьох системних функцій, пов’язаних із відслідковуванням:
1.    сприятливих можливостей об’єктивних процесів;
2.    суперечностей розвитку об’єктивних процесів;
3.    людей та їхніх здібностей, корисних для організації;
4.    небезпек, що несуть конкретні люди.
5.2.    ХАРАКТЕРИСТИКИ СОЦІОТИПІВ
Для повної картини наведемо характеристики соціоти- пів, створені на основі розробок трьох різних авторів, тому опис кож¬ного типу складатиметься з трьох частин.
В першій частині (А) опису соціотипу будуть наведені короткі стандар¬тні характеристики, призначені для швидкої самоідентифікації типу. Це так звані «внутрішні характеристики», спеціально розроблені для швидкого са¬мостійного визначення людиною власного соціотипу. За їх допомогою Здійснюють самоідентифікацію — визначать власний соціотип.
У другій (Б) і третій (В) частині будуть міститися найяскравіші описи, запропоновані відповідно професором Девідом Кейрсі (Каліфо-рнійський університет, США) та Отго Крегером і Дженет Тьюсон (Асоціація Отго Крегера, США).
Ці підходи допомагатимуть зрозуміти унікальну сутність того чи іншого типу. Оскільки ці описи в оригіналах не є однаково вдалими, тому частини Б і В у одних типів будуть дещо більшими, в інших — дещо меншими.
Для позначення соціотипів у подальшому використаємо чотири форми позначень:
1.    канонічна назва (наприклад, інтуїтивно-логічний екстраверт);
2.    псевдонім (наприклад, Новатор);
3.    код в міжнародній системі типології Юнга (наприклад, ЕНТР).
Повернемось до розглянутого вище поняття Програматора. Зазначимо, що з відомих нам сучасників програматорами є кубинський лі¬дер Фідель Кастро, французький актор Жан-Поль Бельмондо, ведучий КВК Олександр Масляков, політик Микола Томенко (рис. 5.2).
 
Успішність організації багато в чому залежить від людей, здатних розпізнавати нові потенційні можливості, які несе розвиток зовнішньої ситуації. Крім того, до їх компетенції належать наукові відкриття, ви-находи, ноу-хау, теоретичні моделі, нові підходи конкуруючих органі-зацій, нові синтезуючі ідеї, приховані тенденції. Є соціотип, який за-ймається зазначеними питаннями з великим задоволенням. Це — інтуїтивно-логічний екстраверт, Новатор, Е1УТР, «Дон Кіхот».
А. Уміє швидко схоплювати сутність справ і будувати складні логічні моделі. Вирізняється як великою допитливістю, так і недостат¬ньою терплячістю. Багато мріє і фантазує, характерною для нього фра¬зою є: «А добре було б...». Отримавши бажане — порівняно швидко щодо нього байдужіє. Йому властива раптова зміна інтересів на інші, більш цікаві і захоплюючі, ідеї. Те, що зроблено, завщди здається не¬значним з огляду на нові перспективи, від яких відмовитись не можна, а вичерпати — неможливо.
Дуже полюбляє зміни. Спокійне, стабільне життя здається йому чимось нестерпним, у періоди життєвого спокою починає нудьгувати. Виконуючи роботу, часто розраховує на своє вміння імпровізувати і на щасливий випадок.
Може захоплюватися і сам здатний захоплювати інших. Активізує людей на незвичайні проекти, пропонує їм щось цікаве, нерідко пер¬шим береться за справу. При спілкуванні полюбляє легкий, жартівли¬вий тон. Має веселу вдачу і компанійський характер. Любить всім по¬добатися і перебувати у центрі уваги. Проте часто не впевнений, як до нього ставляться інші.
Б. Покладається на власні передчуття і довіряє своїй уяві. Добрий аналітик, йому подобається вивчати складні об’єкти. Часто — ентузі-аст, який виявляє інтерес до всього на світі і виступає джерелом на-тхнення для оточуючих. Не любить виконувати роботу звичайними методами, постійно вишукує нові методи, нові проекти, нові заняття, нестандартні процедури.
Його вирізняє здатність до імпровізації, різносторонній підхід до вирішення проблем. Нерідко він випереджає події. Товариський і рух-ливий, найменшого поштовху достатньо, щоб він із головою поринув у роботу. Не любить ретельної попередньої підготовки — здебільшого покладається на свою ділову кмітливість та здатність до імпровізації. В роботі не визнає одноманітності. Як тільки робота втрачає форму за-гадки чи виклику — вона відразу ж втрачає цінність та інтерес.
У будь-якій роботі не приймає загальноприйнятої традиційної системи — йому подобається кидати виклик. Володіє гострим гумором і оптимістичним світоглядом. Може бути непослідовними у своїй увазі до рідних; почуття відповідальності при виконанні рутинних обов’язків його обтяжує.
В. Для ЕМТР немає нічого більш захоплюючого, ніж світ суспільних відносин, громадських взаємин (Е). Якщо якась справа недостат¬ньо захоплююча, ЕМТР зробить її такою, адже зовнішній світ зберігає у собі безмежні можливості та причині зв’язки (М). Сприйняте таким чином відбирається здатністю до прийняття об’єктивних рішень (Т), жодне з яких не є остаточним, тому що кожен день приносити із со¬бою щось нове (Р).
Коли ЕМТР бере участь у роботі, то мало хто знає, чого слід чекати найближчим часом — треба завщди бути насторожі поряд із такою енер¬гійною, творчою, винахідливою людиною. Якщо він зазнає невдачі з першої спроби, то легко переключається на щось інше. Майже завщди жвавий і радісний, є природженим жартівником. Його часто захоплює світ суспільних відносин. Якщо робота недостатньо цікава, то ЕМТР зро¬бить її захоплюючою, тому що зовнішній світ приховує в собі безмежні можливості і причинні зв’язки. Жодне з його рішень не остаточне, адже кожний день приносить із собою щось нове. Він навряд чи буде надавати великого значення попередньо складеному розкладу і легко переключить¬ся на інший, якщо він видається цікавішим. ЕМТГР завжди дивиться впе¬ред із надією — адже майбутнє дуже багате на хвилюючі можливості.
У колективі ЖІНКИ-ЕМТР нерідко демонструють відчуття інтелектуальної переваги, а то й нетерпимість щодо тих, хто не здатен відразу зро¬зуміти, про що вони говорять. Чоловіки-ЕМГГР здатні самостійно викону¬вати поставлені завдання, їх високо цінують за ентузіазм й інтелектуальну проникливість. «Вписавшись» у колектив, як чоловіки, так і жінки-ЕМТР за звичай досягають високого становища. їх вміння охоплювати проблему з усіх боків врівноважує проблемні боки характеру.
Найбільших нарікань викликає їх неприйняття рутини і непрогнозованість. їхня здатність охоплювати проблему з усіх сторін зрівнова-жує проблемні сторони їх характеру. Для цього типу весь світ видаєть-ся великою гральною дошкою, «шахівницею» — і робоче місце є не винятком. І, що дійсно важливо, — це атмосфера виклику, а не кінце¬вий результат. Як правило, всім ЕМТР властивий дух суперництва і відчуття власного шляху. У зв’язку з цим вони, швидше, «архітекто¬ри», які формують приблизні плани, що дозволяють людям і справам щодня приймати нову форму. їхній допитливий розум може приголо¬мшити непосвяченого; запитання «чому?» і «чому ні?» не припиня¬ються. Вони можуть відійти від реальності і захопитись обговоренням давно вирішеної проблеми або підняти неприємне питання в неслуш¬ний момент.
ЕНТР — люди ідеї. їхній основний внесок у життя полягає в генеруванні нових ідей. Для них немає більшого задоволення, ніж почати день з одним чи двома задумами, захопити ними когось з оточуючих чи захопитись ними самому, і закінчити день вже з п’ятьма-шістьма ідеями. Зрозуміло, що ЕНТР беруться за значно більшу кількість справ, ніж здатні завершити, але такий саме такий стиль їм притаман¬ний, — і в цьому їхній внесок. Іншою сильною стороною є здатність вловлювати хід майбутнього та смак до життя. Вони не відділяють життя від наукової фантастики і цим самим впливають на інших, адже їх передбачення розсувають межі звичних речей і уявлень. БНТР від-різняються різноманітністю інтересів. Звична справа для них — займа-тись кількома проектами одночасно, які, як правило, мало пов’язані між собою. Вони можуть займати одночасно кілька суспільних, гро-мадських постів, і всюди діють енергійно та діловито.
До їх недоліків можна віднести порівняно низьку здатність доводити справу до завершення. Якщо, наприклад, керівник належить до цього типу, то щодня він може приносити із собою нове починання, яке буде перерване другим, а друге — третім, і так далі, що погано впливає на підлеглих, які ніколи не знають, чого очікувати наступного дня. БНТР одержимі масою ідей, але лише малу частину з них пропра- цьовують до кінця. Вони займаються багатьма справами, але лише ма-ла частина їхніх занять приносить очікувані результати. Іноді їм навіть здається, що вони завершили проект, хоча насправді вони його лише обміркували.
їм також властиві різкі перепади настрою. В одну мить із підпри-ємливих і винахідливих вони можуть перетворитись на пригнічених і невпевнених. їм важче дається робота з конкретними деталями; їм важко примусити себе розпрацьовувати проблему крок за кроком — вони намагаються розрубати вузол одним махом.

Небезпека є таким явищем, для якого характерно те, що про неї мало або взагалі нічого не знаєш; вона приходить несподівано і звідти, звідки найменше чекаєш. Соціотип, що відповідає за безпеку, повинен володіти потужною уявою та бути завжди насторожі, адже напевно завчасно невідомо, звідки може з’явитись ця небезпека.
Відтак, з-серед безлічі можливих варіантів розвитку він має бачити найдраматичніші. Цей соціотип називається — Етико-інтуїтивний екстраверт, Драматург, £N¥1, «Гамлет». 
А. Любить розмірковувати про свої почуття, настрій, внутрішні переживання. За звичай, ці міркування мають драматичний характер, народжуються з боротьби суперечливих почуттів. Відзначається арти-стичними даними, уміє розкривати себе, висловлювати переживання. Не соромиться і не приховує своїх емоцій. Глибина, різноманітність і напруженість відчуттів — найхарактерніше, що має сам і за що цінує інших. Звідси — сильний потяг до поезії та музики.
Майже завжди змобілізований і напружений, не вміє легко сприй-мати життя. Любить розповідати драматичні, навіть страшні історії, насичені епізодами боротьби з темними і таємничими силами, напов-нені катастрофами та жахами. Гарний драматург, який уміло поєднує гумор і трагедію, створює напружений і захоплюючий сюжет.
Спеціаліст з екстремальних ситуацій. Чим напруженіша ситуація, тим він активніший і рішучіший. Не може довго сидіти на одному місці, дуже легко перемішується в просторі. Коли за щось береться — обов’язково намагається завершити. Часто йому легше зазнати поразки, ніж піти на компроміс. 
Б. Володіє здатністю правильно і переконливо говорити, яскраво виступати в товаристві; є істинним знавцем спілкування як на одинці, так і з великими групами людей. Має дуже виразну міміку, що полег¬шує вплив на співрозмовників.
Серйозно ставиться до проблем близьких людей, що часом призво-дить до емоційних перевантажень. Має гарно розвинену інтуїцію, схи-льний довіряти своїм передчуттям. Знає, чого сам хоче, і вміє оцінити прагнення інших людей з надзвичайною точністю; рідко помиляється в оцінці прихованих мотивів їхньої поведінки. Любить наперед плану-вати як ділові, так і особисті взаємини.
В. Володіє надзвичайною здатністю переконувати, використовуючи унікальні комбінації слів і особистої чарівності. Коли знайомиться із си¬туацією, то, перш за все, намагається врахувати різноманітні міжособисті- сні взаємини, які можуть стосуватися справи. Автоматично аналізує реак¬цію оточуючих, визначає, кого треба стимулювати на певні кроки, кому треба зробити зауваження, хто хоче, щоб його вислухали. Найкраще про¬являє себе в діяльності, пов’язаній з гуманістичними аспектами (в більшій мірі із так званими «людськими проблемами»). Поважає встановлені тер¬міни та інструкції. Однією із сильних сторін є вміння надихати людей на великі справи. Інша сильна риса — комунікабельність. Зазвичай, вони є добрими психологами, незалежно від здобутої освіти.

Світ постійно змінюється, причому все швидше і швидше. Стає дуже важко відслідковувати всі зміни, використовувати їх для блага своєї організації, особливо за умов невизначеності і хаосу (як дешевше купити і дорожче продати, проскочити через «хвіртки» в законодавст¬ві, які несподівано відкриваються і тут же зачиняються). На вирішенні даних проблем якнайкраще «спеціалізується» Логіко-інтуїтивний ек-страверт, Підприємець, £N11.
А. Неспокійний дух, який ніколи не знає вдоволення. Прагне роби¬ти все дуже швидко. Часто — бунтівник, який відважно виступає про¬ти начальства та існуючих порядків, якщо вони обмежують його пра¬ва. Вірить у власну щасливу зірку.
Теоретик прикладних проблем. Виконуючи роботу, вперто шукає найкращий спосіб, найдоступніший і найекономніший. Навіть коли знаходить досить прийнятний варіант, продовжує шукати ще кращий — дешевший і простіший. 

Невтомний шукач нових завдань, відкриттів, вражень; нерідко позбавляє себе добробуту й спокою. Девіз: «Час не чекає». Щоб не мар-нувати часу, швидко ходить. Дратується, коли хтось попереду ледве плентає. У розмовах не без того, щоб пофілософствувати. Властиве щось місіонерське, проповідницьке. Найближче майбутнє затуляє у свідомості турботи сьогоднішні.
У житті проникливий, особливо коли його хочуть підманути щодо об’єктивних речей. Якщо бачить якісь недоліки й логічні помилки — рідко стримується від зауважень, причому вони, як правило, доречні й корисні. Йому часто спадають на думку нові ідеї та комбінації.
Б. Емпіричне, об’єктивне мислення може бути високорозвиненим, в цьому разі любить класифікувати і узагальнювати, зіставляти всіляку інформацію. Не дивлячись на схильність до планування, важливішим виступає доцільність, ніж виконання якогось плану. Легко пристосо-вується до нових порядків, проте може відмовитись від будь-якого традиційного заходу, якщо не бачить у ньому користі. Особливо не те¬
рпить неефективних, пустопорожніх заходів. До будь-якого заходу намагається знайти об’єктивне пояснення його доцільності, оскільки суб’єктивні почуття не вважає достатньою підставою. Добре бореться з неефективністю виробництва, порівняно легко позбувається праців-ників, які погіршують ситуацію. Через велику увагу до роботи домаш¬нім справам може приділяти менше часу. Як правило, не схильний до романтичних мрій та ідеалізації супутника життя.
В. Людину цього типу називають вродженим лідером. Особливе поєднання схильностей надає якостей, необхідних для будь-якого керівника: ентузіазм, об’єктивність і відповідальність. Ці якості на-стільки природні, що важко утриматись від того, аби не виступити вперед і не взяти керівництво у свої руки. В нових ситуаціях здат¬ний швидко приймати рішення. В суперечках властиво відкрито і холодно обговорювати будь-які теми, а ентузіазм і прямолінійність нерідко можуть зачепити інших «за живе». Вважає за краще бути правим, ніж улюбленим. Гордий своєю незалежністю і самостійніс¬тю, ці якості намагається поширити серед свого оточення. Володі¬ючи швидким розумом, може бути надзвичайно нетерплячими і різ¬кими, якщо оточення не бачить того, що йому вже зрозуміло. Успішно діє там, де треба розробляти нові проекти і програми. За¬вдяки допитливості і об’єктивному мисленню, є гарним дослідни¬ком, адвокатом чи журналістом.

Знайти спільну мову з іншими організаціями, налагодити стосунки з урядовими службами, мати друзів у законодавчих органах, пом’якшити сутичку з конкурентами має здатність інтуїтивно-етичний екстраверт, адже він — «Психолог»: Інтуїтивно-етичний екстра¬верт, Психолог, ЕNРР.
А. Любить розмірковувати про здібності й таланти людей. Вважає, що з людиною потрібно спілкуватися про те, до чого є хист, що вона робить краще за інших. Якщо помічає у людини якісь здібності, може зробити їй не один комплімент, до того ж у доволі емоційній формі. Здатний захоплюватися талантами співрозмовника, даючи йому цим справжнє задоволення. Приязність, емоційний контакт з усіма — це для нього нормальний стан. 
Любить неймовірні події, нові ситуації і цікаві задуми, його тягне в ті місця, де щось відбувається чи затівається. Від нудьги просто «хи¬ріє». Любить перебувати в центрі уваги, усім подобатися. Дуже кому-нікабельний. Легко контактує з людьми і здобуває їхню прихильність.
Мрійливий, має багату уяву. Копітка щоденна праця йому швидко набридає. Часто покладається на свою здатність миттєво імпровізува-ти, замість того, щоб завчасно підготуватися.
Б. Для нього ніщо не відбувається просто так, — він володіє неймовірним чуттям, яке дозволяє визначати мотиви вчинків інших лю¬дей, надаючи особливого значення, здавалось би випадковим словам і вчинкам. У житті уникає повторів; справжню радість дають творчість, нові люди і нові ситуації. Притаманний великий ентузіазм, який пере-дається іншим і викликає захоплення.
З колегами завжди у добрих, дружніх відносинах, його присутність звичайно приносить людям радість. Зазвичай, має багато особистих і телефонних знайомств. У БПРР є видатна здатність примирювати і єд-нати людей, часто буває ініціатором різного роду зустрічей і конфере-нцій, проте не бажає виступати у ролі відповідального організатора-
розпорядника. Володіє багатою фантазією, його більше цікавить, що
може бути, ніж те, що вже є.
Важко працює в системі з жорсткими правилами і стандартними процедурами. Непередбачені зміни в режимі дня і у взаємовідносинах сприяють його працездатності, оскільки потребує хоча б незначної широти вибору можливих альтернатив поведінки. ЕИРР поєднує в собі теплоту стосунків з людьми і гумор; узагалі, із людьми вміє налаго-джувати відносини як ніхто інший.
В. Смак до життя у ЕБІРР поєднується з безмежними можливостями і варіантами, які розглядаються з погляду міжособистісної динаміки, а що¬денна активність будується так, щоб забезпечити найширший вибір. Вла¬стиві значні перепади настрою. Вносить пожвавлення в будь-яку діяль¬ність і його приклад здатний захопити інших. Мета полягає в тому, щоб перекласти будь-яке завдання на мову гри, а потім зіграти його так, як до¬зволяють творчі здібності і вміння спонукати людей робити те, що треба.
Завдяки здатності переконувати чудово виконує основне завдання керівника — робити роботу руками своїх підлеглих — і щоб при цьо¬му підлеглі відчували себе на своєму місці і знали, що від їхніх зусиль залежить успіх. Вважає за краще підбадьорювати і надихати підлег¬лих, а не контролювати кожний їхній крок.
Іншою сильною стороною ЕИРР є здатність генерувати різні варіа-нти, якими він схильний захоплюватись більше, ніж завершенням роз-початої справи.
Повною мірою володіє мистецтвом спілкування. Завжди намага-ється прийти на допомогу і щедрий на похвалу, завжди знаходить час, щоб вислухати людину і сказати їй підбадьорююче слово.

Можливо, в наведених описах чотирьох Програматорів можна впі-знати себе і колег. Цікаво перевірити, наскільки виконувані функції відповідають їхній вродженій спеціалізації. Якщо в організації немає таких працівників, то їй загрожує хронічне відставання і застій. У цьому разі необхідно шукати Програматора.
Будь-яка корисна робота в організації виконується лише компетен-тними працівниками, — які мають відповідні здібності та кваліфіка¬цію. Функції, пов’язані з чітким документообігом, своєчасним вико¬нанням внутрішніх графіків, дотриманням трудової дисципліни та ефективною взаємодією між співробітниками найкраще виконують соціотипи, відомі як Синхронізатори. 

Вивчення типології людини дозволяє зрозуміти, ким є Синхронізатор. Як відомо, це має бути:
1.    Інтроверт — людина, яка дещо закрита для зовнішнього світу, але намагається впорядкувати внутрішній світ організації. Синхроніза-тору не властива демонстративність, тому його активна діяльність ніби знаходиться в тіні і не помітна стороннім.
2.    Сенсорик — людина, яка сприймає світ «тут і зараз», мислить надзвичайно конкретно, володіє швидкими реакціями.
Завдяки інтроверсії і сенсориці Синхронізатор працює у реальному часі, і є неначе віссю, навколо якої з неймовірною швидкістю може обертатися «корпоративне колесо». Наприклад, інформація щодо по-питу і пропозиції, зібрана Програматором, швидко опрацьовується Синхронізатором, «очищується» від «інформаційних шумів», узго-джується з можливостями організації з метою подальшої її передачі Ефектору — кінцевому продуценту товарів і послуг. В залежності від масштабів корпорації змінюється і потужність синхронізуючого еле-мента: від одного офіс-менеджера до великого інформаційно- диспетчерського центру.
Головне завдання Синхронізатора — підтримка внутрішнього порядку в організації. Його сутність полягає у наступному. Існують чо-тири типи Синхронізаторів, відповідно — чотири складових порядку: «комфорт», «контроль», «збереження традицій», «технологія».
Робота в організації займає приблизно половину активного життя. Щоб у цій його частині було менше незручностей і страждань, щоб люди йшли на роботу з очікуванням чогось приємного, необхідно ма¬ти відповідного Синхронізатора. Необхідно визначитись, чи досить за-тишно працювати, чи добре харчуватись, чи можна розслабитись на робочому місці після стресу. Якщо більшість відповідей на подібні пи-тання негативна, то корпорації терміново потрібний Сенсорно- етичний інтроверт, Художник, І8РР.
А. Комфорт і дискомфорт, здоров’я і недуги, щастя і нещастя, життя та смерть — ось координати системи цінностей. Любить розмірко-вувати про те, в яких умовах має проходити життя людини, щоб було приємно й затишно. Цінує життя в усіх його проявах. Любить утішати і вміє це робити.
Приязний. Майже завщди однаково теплий і уважний. Уміє запам’ятовувати та відтворювати пережиті, у свій час, емоції. Його си-льна риса — уміння піднімати настрій іншим людям. Залюбки весе¬лить жартами та анекдотами, тому часто стає душею компаній.
Зусиль над собою намагається не робити. Йримушує себе дуже рідко, оскільки знає, що позитивного результату це, як правило, не дає.
Зазвичай, не позиціонує себе лідером, не прагне стати «володарем життя». Обтяжується життя «за жорстким планом», — щодня щось виконувати, наприклад, скласти собі розпорядок дня. Спокійно діє за ситуацією, чекаючи, що життя саме підкаже йому, куди прямувати.
Б. Поривчастий та імпульсивний, любить гостроту відчуттів поточного моменту, а не віддаленої перспективи. Тому не відкладає задо-волень на пізніший термін і не чекає, адже чекати — означає спостері-гати згасання і загибель власних імпульсів, а для нього внутрішній імпульс — основа життя. Треба відмовитись від уявлень про нього, як про захоплену плануванням і дуже обов’язкову людину, схильну до підготовки та репетицій. Насправді, для нього перспективні цілі не мають великого значення. Йому властива, так би мовити, «виконавча точність», яка зближує зі світом реальних речей, і потяг до барв, ліній, форм, тіней через відчуття і сприйняття навколишньої гармонії. У по-рівнянні з представниками інших типів має більш загострені відчуття. Мало цікавиться абстрактними речами — любить тримати руку на пульсі життя. Відчувати цей пульс допомагають очі, вуха, пальці.
І8РР припускатиметься суттєвої помилки, за умови вибору спеціальності, що пов’язана з виконанням вельми структурованих і розміре-них стандартних операцій. Для того щоб бути щасливим і продуктивно працювати, має бути вільними у виборі дій та робочих операцій. Бага¬то хто може відчувати інстинктивний потяг до природи. Дехто знахо¬дить спільну мову з тваринами, легко налагоджує відносини з малень¬кими дітьми, яких інші вважають відлюдкуватими.
Зазвичай оптимістично налаштований і веселий; при цьому намагається уникати різного роду обов’язків і обіцянок, заборон та обме-жень; любить свободу і шукає «збудження», уникаючи нудьги у своє¬му прагненні до нових відчуттів і випадкових радощів.
В. Не останню роль відіграє у трудовому колективі, але його рідко висувають на керівні посади. Значно спокійніше почувається там, де може комусь допомогти, залишаючись при цьому в тіні. Володіє рідкі-сним талантом спілкування з рослинним і тваринним світом, із людь¬ми. Основний принцип: «Живи сам і дай жити іншим».
Здебільшого поступливий, добродушний і скромний, невимушений у спілкуванні, досить легко адаптується до будь-якої ситуації, не праг-не впливати на інших людей. Не поспішає приймати остаточні рішен¬ня, міркуючи наступним чином: «Чи не зміниться ситуація, якщо ще трохи почекати?».
Упевнений, що люди працюють краще й ефективніше, коли зі сто-рони отримують більше підтримки та схвалення, ніж критики. Важко утримує дистанцію між собою і тими, хто займає нижче положення, — цією слабістю нерідко зловживають. Усім, хто любить робити справи на свій лад, приємно і зручно працювати з начальником такого типу. Підтримка, яку надає І8РР, нерідко виражається безсловесно — у ви-гляді несподіваного подарунку чи якоїсь іншої дії. Букет квітів, відгул чи яка-небудь несподівана почесть, виказана підлеглому — ось основ¬ні знаки схвалення з боку І8РР.
Вважає, що найкраще працює той колектив, в якому панує затишна емоційна атмосфера. Тому всі сили спрямовує на те, щоб оточення складалося з людей, із якими приємно мати справу, вважаючи, що все інше додасться. Спокійно ставиться до відхилень від розпорядку і ні-коли не відмовляється випити зі співробітниками чашку кави та ви-слухати розповідь про чиїсь проблеми. Треба відмітити, що лише представник даного соціотипу вміє так самовіддано допомагати ін¬шим, вникати в поточну ситуацію і злагоджувати її всім на втіху. І8РР приносить користь тихо і постійно; йому добре відомі найкоротші ма-ршрути у нескінченному бюрократичному океані.
Інтерв’ю щодо «Художника» може звучати наступним чином: «Із ним завжди спокійно і приємно. У нього є потенційний талант цілите¬ля, тому коли себе погано почуваєш, то завжди прислуховуєшся до йо¬го порад. Іноді здається, що він краще відчуває стан інших, ніж вони самі».

Але якщо створенням порядку будуть займатися лише «Художни-ки», то організація швидко перетвориться на якийсь будинок відпочи¬нку чи клуб, де задоволення від роботи цінуватиметься вище, ніж сама робота. Але якщо необхідно, щоб працівники приходили вчасно, не байдикували на робочому місці і безпідставно не витрачали майно ор-ганізації, для цього потрібний «найсуворіший» Синхронізатор, відо¬мий як Логіко-сенсорний інтроверт, Контролер, І8ТІ.
А. Послідовний борець. Мислення дуже систематичне. Педантич-ний, особливо щодо ділових питань. З повагою ставиться до ієрархіч-них систем, в яких кожний знає своє місце. Вважає, що поведінка лю-дини також має відповідати її становищу: ступеню, званню, посаді. Повага й авторитет — це справжні цінності. Суворо дотримується субординації. Знає, як до кого належить звертатися.
Має добрі організаторські здібності. Його діяльність часто спрямо-вана на утвердження дисципліни й порядку. Вимогливий і неприми-ренний до нехлюйства в роботі. Має потужну силу волі, яку викорис- 
товує як засіб створення порядку. Коли стає начальником — уміло за-стосовує адміністративний тиск.
Надзвичайно наполегливий, дуже працьовитий, «посидючий». Тверезий реаліст. Знання намагається застосувати практично. Витри-валий і невибагливий. Часом змушений боротися з власною замкнутіс-тю і сором’язливістю. Властива суперечність між потягом до людей, до колективу, і відчуженістю, замкненістю в собі.
Б. їм властива рішучість і надійність у критичних ситуаціях. Удома і на роботі досить спокійний і серйозний. В роботу вносить практич¬ний погляд на речі, люблять добротність і детальність. Чудово працює на посадах банківського контролера, ревізора, податкового інспектора. Цікавиться роботою у службі безпеки. Може бути дуже уважними до інтересів і завдань підприємства, проте значно менше уваги приділяє його працівникам та їхнім потребам.
Не терпить марнотратства і бажає, щоб інші брали з нього приклад бережливості. Схильний до патріархального сімейного укладу, під¬
тримує прості та зрозумілі правила поведінки. Не любить вишуканих фраз, легковажного одягу і «пишної» домашньої обстановки — більше цікавиться зручністю у користуванні та надійністю, краса має менше значення. Любить зручний і практичний одяг, абсолютно не перейма-ється останніми модними тенденціями. «Без дурниць» в їжі і одягу — ось девіз І8Т.Т, на яких не справляють враження екзотична їжа, напої чи новомодний одяг.
Чоловік цього типу отримує «розрядку» на холостяцьких вечірках, — де часто жартують на «чоловічі» теми. Залюбки приймає участь у ритуальних святкуваннях: весіллях, днях народження, річницях, тощо.
В. Практичні результати — найважливіше. Надає великого значен-ня раціональному витрачанню коштів. Сильна сторона — здатність ді-яти швидко і чітко. Завжди намагається довести свої справи до завер-шення — завдяки уважності до найменших деталей і зосередженості на конкретному. Якщо керує сімейним бізнесом, то переконаний, що в ньому братимуть участь всі члени сім’ї без винятку.
Відрізняється спокоєм і витримкою. Це робить його незамінними в екстремальних ситуаціях — від операційної до поля бою. І справді, представників цього типу багато зустрічається у збройних силах, від рядових до генералів (хоча й складають приблизно 6 відсотків насе-лення, у збройних силах США — приблизно 30 відсотків).
Нерідко займає позицію, яка вимагає, щоб усе показували і перекон¬ливо доводили, як-то: «Покажіть мені, що ці витрати виправдані; доведіть мені, що ви праві». Як результат цієї наполегливості — незамінність слу¬жбовця такого типу для кредитних установ. Не схильний хвалити людей, навіть там, де це необхідно. Вважає за очевидне, що будь-яка робота має виконуватись своєчасно, акуратно і точно, і дивується, чому когось треба хвалити за виконання прямих обов’язків. Зарплата сама по собі є достат¬ньою винагородою; у разі, якщо такого працівника вистачить на двадцять років, гідною винагородою буде, наприклад, золотий годинник. В основ¬ному цікавиться конкретними проблеми сьогоднішнього дня, тому є гар¬ним тактиком, але не стратегом.

Але буває, що «Контролер» надто захоплюється і втрачає почуття міри. А цілеспрямованість і гонитва за практичним результатом іноді при¬зводить до ігнорування почуттів та інтересів колег і підлеглих. Зовсім не¬щодавно, в умовах дуже стабільної і механістичної тоталітарної системи, «Контролер» був найефективнішим і найпоширенішим типом Синхроні- 
затора. Але сьогодні інші часи. Становлення нового, вітчизняного правового поля, висока соціальна динаміка і зростаюча роль неформальних рі¬шень висувають на перший план нові вимоги до Синхронізаторів. Без рі¬шучості і жорсткої дисципліни нині важко обійтися, проте, все більше потрібні фахівці з «людських відносин», що вміють відчувати людей і ві¬рно враховувати їхні інтереси. З цими завданнями найкраще справляється Етико-сенсорний інтроверт, Мораліст, І8ЕІ.

А. Критик моральності: у вузькому колі полюбляє критикувати вчинки людей. Часто вирізняється різкістю оцінок. Має сильно розви-нуте почуття обов’язку. Якщо встановлює, що хтось повів себе непо-рядно, як негідник, — у колі своїх знайомих не робить із цього таєм¬ниці, адже вони не повинні помилятися, хто добрий, а хто поганий. Окрім того, негідник є негідник, навіть якщо особисто йому він нічого поганого не зробив. У зв’язку з цим один з гумористів пустив в обіг афоризм «Моралісти — санітари лісу».
Сильні риси — вимогливість, наполегливість і послідовність. Лю-дина волі й витримки. Може перебувати в постійній напрузі, не втра¬
чаючи сили волі, протягом тривалого часу — коли знає, що це дійсно потрібно. Завжди «застібнутий на всі ґудзики», внутрішньо змобілізо- ваний. Тільки близький друг може бачити його недостатньо зібраним, неохайним. Людям, які намагаються пригнітити його, підкорити своє¬му впливу, протиставляє твердість і непоступливість.
Прагне не вирізнятися. Стежить, щоб і його близькі особливо не «висо¬вувались». У роботі наполегливий, ретельний, посидючий і сумлінний.
Б. Відзначається високою працездатністю, може працювати годи-нами, не відриваючись; завдання має бути виконаним досконало, на-скільки це взагалі у людських силах. Високо цінує і поважає традицій¬ні і перевірені методи роботи. Процедури, продиктовані керівницт¬вами і довідниками — закон для І8Р.Т, а якщо хтось ними нехтує, то це викликає роздратування і незадоволення. Звичайно, це роздратування приховується всередині і стає джерелом зайвого напруження. Відріз-няється високою виконавчою дисципліною; швидше за все, йому не сподобається робота в умовах непостійних і мінливих правил.
Добре почувається, коли турбується про інших людей, — таку роботу виконує уважно і терпляче. Володіє високою відповідальністю і видатним талантом у виконанні стандартних дій, які потребують повторних послі¬довних маніпуляцій. Не дуже цікавиться теорією; вбачає, що інші повинні користуватися свободою операцій в абстрактних сферах.
Схильний діяти швидше на основі особистих уявлень про людей, ніж користуватись якимись логічними міркуваннями. Добре розуміє переваги, пов’язані з титулом, становищем або званням, і вміє це прак-тично застосовувати. Добре розуміє цінність матеріальних ресурсів, не терпить марнотратства.
В. Надзвичайно відданий, відповідальний, надійний та обов’яз-ковий. Має чудову здатність трудитись непомітно, наближаючи значні події та радіючи за інших. Властиві обережність, стриманість і самоза-глибленість, вміння працювати на самоті. На світ дивиться тверезо- реалістично; використання та інтерпретацію фактів визначає міжосо- бистісними стосунками. Вважає за краще, коли день розписаний по годинам і розпланований наперед. Не схильний повставати проти за-гальноприйнятих норм і смиренно несе тягар своїх обов’язків. Найго-ловніше в житті визначається словами «потрібно» і «має бути». Силь-ною стороною більшості І8Р.Т є низька втомлюваність від рутини, — деталі його не дратують. Добре почувається, коли треба рухатись усталеним курсом; найкраще виконує завдання, якщо знає, що від ньо¬го очікується буквальне дотримання інструкцій.

Будь-який перехідний період рано чи пізно завершується. На думку оптимістів, в Україні вже намітився період тимчасової стабілізації. Це означає, що пора фірм-одноденок, трастів-«привидів» і «великих ком-бінаторів», що діють під девізом «Вкрасти і втекти», поступово відхо-дить у минуле. їх починають витісняти організації-виробники товарів і послуг, орієнтовані на тривалий і, по можливості, чесний бізнес, які бажають не лише заробляти гроші, але робити це гарно. У зв’язку з цим усе більш перспективним стає новий тип Синхронізатора — Сен¬сорно-логічний інтроверт, Майстер, І8ТР.
А. У межах досяжного йому простору все добре організовано для роботи та відпочинку. Естет. Довіряє власному відчуттю прекрасного й неповторного. Любить читати й розмірковувати про красу навколи-шнього світу, приємні відчуття. Тягнеться до чистого, не переванта-женого простору.

Практичний. Бачить власну вигоду і буде наполегливо відстоювати свої інтереси. У роботі йому потрібно добре знати коло своїх обов’язків, і за що саме він отримує оплату. Рухи винятково економні. Тішиться здат¬ністю займатися тільки корисними справами. Дуже винахідливий, особ¬ливо щодо практичних речей. Природжений раціоналізатор.
Справжній настрій приховує за удаваною незворушністю. У конфліктних ситуаціях набирає особливо спокійного й неприступного ви-гляду. Властиві лаконічність і стриманість. Не любить просити. Рідко, і лише близьким, розкриває власні почуття — усе носить у собі.
Б. І8ТР часто вирізняється безстрашністю і навіть схильністю до продуманого ризику, у зв’язку з чим нерідко займається туризмом, альпінізмом, мотогонками, полюванням тощо. Прагне гострих відчут¬тів і хвилюючих подій, — будь-яка нова дія рятує від нудьги, навіть якщо це рибальство чи звичайна подорож. Як правило, володіє чудо¬вою здатністю обходитись з різними пристроями та інструментами. І8ТР — найкращий віртуоз у володінні зброєю.
Головною рисою є здатність діяти ефективно, спокійно і без «показухи». Якщо вперше завітати до його кабінету, то мимоволі виникає сумнів, що робота тут і не ведеться. Інтер’єр кабінету дуже лаконічний, немає стосів паперів, листів, документів та інших симптомів «бурхливої діяль¬ності». Усе надзвичайно функціонально і зручно, все «під рукою». Відчу¬вається добрий смак господаря кімнати і впевненість у власному розумін¬ні краси. Більше за все вражає робочий стіл, на якому часто немає нічого, крім телефону. Господар — абсолютно спокійна, майже холоднокровна, як крига, небагатослівна, і впевнена в собі людина. Перше враження — вирафінований нероба, ледацюга. Проте після того, як невідомо звідки він, не дивлячись, точним рухом дістане потрібний вам документ або за 30 секунд вирішить питання, яке ви вже вважали безнадійним — думка стане протилежною. Пізніше прийде усвідомлення того, що у нього, ви¬являється, ніколи немає черг відвідувачів. Встигає робити все, але робота виконується ніби сама собою, невимушено і непомітно. Підгримує чіткий порядок і дисципліну, але без зайвого тиску і «солдафонщини». Завщди вкладається в поставлені терміни, але при цьому слідує лише своєму вну¬трішньому графіку.
В. Небагатослівність у поєднанні з реалістичним сприйняттям світу і орієнтацією на «тут і зараз» створюють І8ТР репутацію людини холодної і замкненої. Рішення, які він приймає, об’єктивні, знеособле¬ні і є результатом аналізу. Проте стиль життя визначається рухливіс¬тю, гнучкістю і непередбачуваністю. Гнучкість дозволяє легко присто-совуватись до незапланованих заходів, більш того — в процесі роботи виникає потреба періодично відволікатись, що із задоволенням і ро¬бить. Сильною рисою є здатність накопичувати обширні технічні дані без складання інструкцій, описів та інших документів, які нерідко ви-магаються на робочому місці. Тут його лякають тільки три речі: рути¬на, дріб’язкове керівництво і паперова тяганина.

Масове продукування товарів і послуг, розширення організації та її активний вплив на зовнішній світ потребують людей з особливими психологічними якостями. Ними володіють особи, без яких будь-яка організаційна діяльність стає безглуздою. Це Ефектори — генії кін-цевого результату. Для підготовки компетентних Ефекторів потрібно вміти виявляти людей, що володіють сенсорикою і екстраверсією.

Перший крок в освоєнні оточуючого ділового простору — створення атмосфери, при якій сама згадка про організацію викликатиме в масовій свідомості приємні емоції і бажання «взяти участь». Далеко не просто генерувати для цього потужні і колоритні емоційні імпульси. 
Проте є люди, в яких це виходить легко і невимушено, з неприхованим задоволенням. Всі вони належать до ефекторного соціотипу, що нази-вається Етико-сенсорний екстраверт, Популяризатор, Е8ЕІ.
А. Емоції сильні й колоритні. Щиру емоційність вважає природною й нормальною, тому воліє не стримувати емоцій. Приємний співрозмовник. Любить застілля, веселощі. Даючи радість іншим, радіє сам. Гість — його улюбленець. Вміє зрозуміти, захопитися, схвалити, поспівчувати. Любить і вміє створювати комфорт. Вважає, що помешкання є комфортним лише то¬ді, коли в ньому піднімається настрій. Вміло готує і вміє зі смаком сервіру¬вати стіл. Не любить чекати, не терпить зволікання.
Більше говорить про добре, ніж про погане. Оптиміст. Життєва філософія: «Краще пройти життєвий шлях сміючись, а не плачучи». Ві-рить у щасливу зірку для себе й своїх близьких. Любить галасливі компанії, де можна повеселитися досхочу. Подобається бути в гущині людей і в центрі їхньої уваги. Не може сидіти без діла, постійно гото¬вий до дій, весь час у русі. На будь-яку спробу зовнішнього тиску і за¬маху на його інтереси відповідає енергійною відсіччю.
Б. Надзвичайно товариський і комунікабельний, черпає енергію з людських відносин і схильний ідеалізувати всіх і все, з чим має справу. Гостин¬ність не знає меж — готовий перейти на «ги» вже після першої зустрічі. На громадських заходах постійно турбується про те, щоб усі почувались ком¬фортно і не лишались осторонь обговорюваних проблем. Завщди щира і відкрита душа; властиві безпосередні емоційні реакції. Це м’яка, дещо сен¬тиментальна людина. Сприймає різноманітні святкування (дні народження, річниці, ювілеї) як дійсно важливі події і зі смаком віддається збудливій ат¬мосфері свята. Проте іноді бувають гості приступи песимізму, коли дово-
даться енергійно відганяти привиди можливих катастроф і нещасть, відтак представник даного типу потребує постійного контролю над власним не¬зрозумілим передчуттям невмолимої біди.
В. Вибачливість, люб’язність, товариськість — ось основне, що характеризує людину цього типу. Перш за все його увага спрямована на конкретні подробиці діяльності як усієї організації, так і конкретних людей. Щедрий на зовнішні знаки уваги і підтримку, керівник цього типу пам’ятає дні народження всіх своїх підлеглих і намагається при-красити роботу приємними дрібничками. Не потрібно відгадувати, по-добається щось людині цього типу чи ні — всі емоції відобразяться на його обличчі, навіть якщо жодне слово не буде промовлене. Акурат¬ний і дуже працездатний, вміє турбуватись про оточуючих.
Після масового «запалювання», здійсненого Популяризатором, необхідно розпочати фізичне освоєння простору: формувати мережу пред¬ставництв, створювати філії, експериментальні ділянки тощо. Тут уже одними емоціями і ентузіазмом не обмежитись. Тому Ефектори «другої хвилі» мають володіти цілком іншими психологічними якостями. Так воно і є — це Сенсорно-логічний екстраверт, Генерал, Е8ТР.

A.    Вольова, цілеспрямована людина. Уміє зосередити свої сили в потрібний момент. Любить розмірковувати про дисципліну, необхід-ність виховувати сильний характер. Властива велика працездатність, наполегливість, яка збільшується пропорційно кількості перепон. У звичайних умовах стає ніби сам не свій, але з появою труднощів по-жвавлюється, запалюється. Уміє ризикувати, йти «ва-банк».
Ніколи одразу не йде напролом. У цілому його стратегію можна назвати «методом залізного кільця, що стискається». Силу застосовує лише у разі потреби. Властива гнучкість, сміливість, сприймання жит¬тя таким, яким воно є.
Не має сумнівів щодо свого права керувати людьми. Уміє і любить брати на себе відповідальність. Вважає, що до людей потрібно стави-тись не поблажливо, а вимогливо. Гарний організатор. Підкреслено недемонстративний, — враженням, яке справляє на інших, не пере-ймається. Суворо дотримується принципу: «Добре роби свою справу і гарно про тебе скажуть інші».
Б. Зазвичай, це людина справи. Безжалісний прагматик, чудовий організатор, має широке коло ділових знайомств. Легко приходить у роздратування, тому схильний уникати ситуацій з напруженими між- особистими взаєминами. Активно прямує назустріч життю, «з величе-зним апетитом відкушуючи шматки від пирога задоволень, ризикова¬них розваг, бойових пригод і спортивних змагань».
B.    Підприємливий і досить відчайдушний тип з широким спектром інтересів. Надзвичайно діловитий і любить тримати руки «на кількох горщиках одночасно», заварюючи якомога більше «каші», — щоб найбільша кількість людей залежала від нього і жити було цікавіше. Життєвий стиль відрізняє гнучкість, непередбачуваність і швидкі реа¬кції на вимоги ситуації. Природні здібності і нахили мають характер об’єктивності і ухиляння від особистісного. Схильний до прямого, конкретного і безжалісного підходу до життєвих явищ. Чітко розділяє роботу і дім, суспільне і особисте, пристрасне і об’єктивне. Особливо ефективно діє в екстремальних ситуаціях.
Володіє гострим відчуттям моменту, довіряє лише теперішньому дню. Девіз: «Роби, що можеш, а за інше не турбуйся. Не берись за справу, мета якої надто віддалена — це марна трата часу». Сильна
сторона — винятковий практицизм у всьому, пов’язаному з трудовою діяльністю. Має добре чуття на деталі і легко знаходять спільну мову з колегами у всьому, що стосується конкретних особливостей роботи.

Якщо Генерал створив розгалужену мережу, то це ще не означає, що вона буде рентабельною і здатною до саморозвитку. Зрозуміло, що рано чи пізно все неефективне вмирає... Але за цей час мертвонаро-
джені філії і представництва організації ще встигатимуть «попити з центральних артерій немало крові». Тому, перефразувавши Мічуріна, можна сказати: «Ми не можемо чекати на милість від природи, прове-сти селекцію на життєздатність — ось наше завдання!». Тим більше, що для цього є відповідний Ефектор, до того ж зі своєю авторською методикою. Сутність цієї методики проста: для перевірки організації на міцність її треба добряче потрясти. Цей Ефектор — Сенсорно- етичний екстраверт, Покровитель, Е8РР.
А. Людина дії. Властиві: неспокійна активність, жадібність до практичної діяльності. Всі дії оцінює насамперед з огляду на їх стрім-кість і натиск. Тому часто виступає за негайну дію «тут і зараз», нама-гається бути ніби скрізь одночасно, тобто володіти простором. Любить бути лідером, із задоволенням веде за собою людей. Уміє і любить ри-зикувати. Відчуття небезпеки часто викликає в нього не тривогу, а бо-йове збудження, бажання негайно дати відсіч.
Ідеалами є гарно виявлені воля людини, шляхетність і звитяга. Має потяг до заступництва, протекції, опікунства, благодійності. Його вла¬да тримається не на насильстві, а на довірі, захопленні, любові. Праг¬не, щоб його накази виконувались із задоволенням. Уміє впливати на людей, завойовувати їхню любов і повагу.
Комунікабельний — любить поговорити про що завгодно. Легко знайомиться з новими людьми, невимушено заводить з ними розмову. Його цікавить не пасивне спостереження, а активне втручання у пере¬біг подій. Дуже рухливий, не може довго всидіти на місці.
Б. Людина цього типу випромінює оптимізм і доброту. Ввічливий, до¬тепний, балакучій, чарівний співрозмовник, відкритий для сприйняття на¬вколишнього світу. Часто здається, що з усіх типів це найбільш щедра і весела людина. Чи не найкраще описує Е8РР слово «актор». Постійно шукає спілкування з людьми, втікаючи від самотності. Добродушні жарти і дотепність роблять його приємним у будь-якій компанії, здається, що він іде по життю сміючись. Схильний одягатись за останньою модою і брати від життя все краще: одяг, їжу, фізичний і психологічний комфорт.
Може бути нестямно щедрим, і тоді все, що належить йому, нале-жить у рівній мірі його друзям. Розглядає життя як ріг достатку, з яко¬го безперервним потоком ллються приємні речі, причому без най¬менших зусиль з боку Е8РР. Вміння радіти життю іноді підводить і робить схильним до всіляких спокус. Схильний до імпульсивних вчи¬нків, тому і чоловіки, і жінки цього типу дуже чутливі до впливу пси¬хологічних і фізичних зваб. Е8РР чи не найбільш дратівливий з усіх типів, проте намагається не засмучуватись, в чому йому допомагає схильність прощати собі дрібні грішки.
Віддає перевагу активним видам діяльності, тому не варто приму-шувати його працювати в самотності. Володіючи непересічними здіб-ностями в налагодженні гарних відносин, досягає успіху в роботі з людьми. Рішення приймає з великою теплотою, спираючись на особи¬сті стосунки і власний життєвий досвід; мова наповнена емоційною виразністю. Знання цікавлять лише як засіб до негайного практичного застосування, тому часто уникає роботи в науковій сфері чи інженерії, проте тяжіє до бізнесу і торгівлі. Особливо вдається робота з людьми у критичних ситуаціях, що приводить до зайнятості саме такого типу в соціальній сфері. Дарують радість велелюдні прийоми і перевтілення на сцені, коли вогні рампи яскраво освітлюють обличчя і життя навко¬ло починає вирувати.
В. Любить несподіванки і сам їх створює. Збуджений і захоплений, повний веселощів і вільнодумства, вносить пожвавлення в будь-яку ситуацію, а роботу намагається перетворити на забаву. Якщо ж роботу жодним чином не вдається перетворити на гру і отримати від неї задо-волення, то воліє її уникнути або просто кидає і береться за щось інше. Надзвичайно товариський і відкритий; сприйняття світу відрізняється надзвичайною конкретністю, рішення завжди приймаються з ураху-ванням людського фактора. Життєвому стилю властиві гнучкість, не- передбачуваність і легкість. Бажає якомога більше побачити, відчути і пережити, за що його іноді вважають поверховими і несерйозними. Нерідко відчуває проблеми щодо завершення розпочатих справ і не встигає за своїми задумами, що може супроводжуватись сумнівами у власній компетентності.
Манері працювати властиві енергійність і невтомне прагнення до спілкування. Якщо в кімнаті знаходиться Б8РР, то в ній нікому не бу¬де сумно. Мають здатність одночасно займатись кількома справами. Непередбачені обставини сприймаються як бажані гості, а несподівана або незапланована перерва в роботі — як приємна нагода поговорити і поділитись службовими плітками. В критичних ситуаціях вміє знайти потрібне слово, щоб підбадьорити або втішити колег і послабити на-пруженість. Слова тіточки Мейм: «Нам потрібне невеличке свято», — сказані під час всезагального фінансового краху, можуть бути класич-ним прикладом того, як Б8РР прагне відволікти себе і оточуючих від тяжких думок і підготувати урочистість життя.

Після того як Популяризатор, Генерал і Покровитель ретельно загрунтували навколишній простір і довели його до потрібної кондиції, приходить час найцікавішого Ефектора з його «квадратно-гніздовим методом» організації життя. Одні його називають «Бульдозером», інші — «Корпоративним тараном», треті — науковіше — «Робочим орга-ном». Насправді це Логіко-сенсорний екстраверт, Адміністратор, Е8Ш.
А. Адепт чесної праці. Не вірить у легкий успіх. Надає перевагу чесній грі. Не терпить хитрощів і підступу, ненавидить злодіїв та шах-раїв. Займається тільки практичними і корисними справами. Високо цінує компетентність, професіоналізм. У праці — винятково надійний партнер. Поняття «кодекс честі», «лицарство» — для нього справжня цінність.
Вважає дотримання правил сильною рисою, виявом характеру. Ретельно виконує свої обов’язки. Не може сидіти без діла, завжди гото¬
вий до активності. Має велику вроджену енергію. Не терпить зволікань, не любить відкладати виконання рішень. Виконуючи відповіда¬льну роботу, розраховує не на імпровізацію, випадок чи несподіване натхнення, а на своєчасний початок і наполегливість.
Зовні охайний, зібраний, постава завжди пряма. Одягається добре й елегантно, але не виряджається. Речами користується довго, постійно дивує своєю свіжістю, так ніби час над ним не владний. Іноді здається, що боротьба з хаосом — це його життєве призначення.
Б. Володіє виключною здатністю організовувати обов’язкові заходи і детально керуватись прийнятими правилами. Б8ТІ нетерпимий до тих, хто виконує завдання без потрібної уваги до деталей і тонкощів, рекомендованих більш досвідченими у цій сфері людьми. Б8ТІ — ре-аліст, які любить і поважає факти; здебільшого цікавиться новими технологічними процесами і технічними засобами, ніж принципами і теоріями. Як правило, відданий своїй роботі, організації і суспільству; знає, в чому полягають його обов’язки і навряд чи стане від них ухи-лятись, навіть якщо це потребує значних жертв. Пунктуальний і споді-вається зустріти цю якість у всіх інших, дотримується розпорядку на роботі і вдома, намагаючись знайти кожній речі її місце і бажаючи ба-чити її саме на цьому місці. Як правило, точний та обов’язковий і в роботі, і у грі.
Не любить бентежити співрозмовників двозначними висловлюваннями і жартами. Б8ТІ будує стосунки з людьми на основі традицій і звичаїв, підтримуючи гармонійні зв’язки шляхом організації добре підготовлених заходів. Для нього багато важать сімейні традиції, тому охоче їх підтримує.
В. Якщо необхідно, щоб робота була виконана, інструкції втілені в життя, система вдосконалена, а діюча програма вірно оцінена — для цьо¬го необхідно запросити Е8ТБ Він схильний до прямого і відкритого ви¬словлювання власних поглядів, що може призводити до суперечок. Часто демонструє високу академічну успішність, що забезпечують відповідні дипломи, які сам високо цінує і вимагає того ж від інших. Узагалі, вима¬гає до себе поваги і сам не відстає, коли це потрібно.
Е8ТІ не може працювати на повну силу, якщо не має перед собою чіткого плану. Надзвичайно нетерпимий до дезорганізуючих факторів і неналежної поведінки легковажних колег. Не дуже прислуховується до тих, хто, на його думку, не має достатньої кваліфікації, щоб висло-влювати свої міркування. Найважче для нього — розслабитись і від-почити.
Соціотипом «Адміністратор» у цілому описується лицарська складова української етнопсихіки. Цей тип етнопсихіки також мали галіле-
яни, варяги та литовське лицарство, які виступали в ролі чоловічого (батьківського) начала при «етнічному зачатті» українських етносів — антів, русів та козаків.

Головна риса «Адміністраторів» на роботі і відпочинку — прагнення до логічної завершеності: усі справи на роботі треба виконати, всі фляжки на вечірці треба випити. «Коли ми працюємо, то маємо ставитись до справи серйозно; коли веселимось, то вже в повній мірі. Безглуздо змішувати одне з іншим» (Генрі Форд). 
РЕЗЮМЕ
Головним принципом побудови ефективно працюючої організації є пошук та взаємодія високопрофесійних компетентних пра¬цівників. Об'єктивним чинником, що впливають на формування структури організації, є конкретні обставини. Розрізняють горизон¬тальну і вертикальну організаційні структури.
В рамках горизонтальної організаційної структури діяльність корпорації поділяється на зовнішню — взаємодія з навколишнім світом — і внутрішню — розвиток самої організації.
Для забезпечення ефективного, компетентного виконання працівниками своїх функціональних обов'язків необхідно враховувати їх психологічні відмінності — внутрішні якості, пов'язані з вродже¬ними здібностями. Психоінформативні підходи забезпечать компе¬тентне виконання цих функцій. Умовний розподіл працівників на:
1)    екстравертів — інтровертів;
2)    інтуїтів — сенсориків;
3)    раціоналістів — ірраціоналістів;
4)    логіків — етиків;
кожен із яких володіє окремими психічними якостями, дасть змогу реалізувати останнє.
Соціотип — схильність окремої людини до кожної з даних пар ознак. Він є незмінним і вродженим.
Для визначення соціотипу використовують його характеристики, які складаються з канонічної назви (вищезазначених), псевдоніму та коду в міжнародній системі типології Юнга. Псевдоніми мають назви: Новатор, Драматург, Підприємець, Психолог, Художник, Контролер, Мораліст, Майстер, Популяризатор, Генерал, Покровитель, Адміністратор.
Психологічні типи поєднуються у чотири квадри: «альфа»,«бета»,«гама»,«дельта».
Діяльність у рамках вертикальної структури поділяється на чотири рівня: спеціалістів, менеджерів, керівників, надкерівників.
Використання психоінформативних знань у менеджменті допомагає створити ідеальну модель організації — корпорацію. Адже сама організація є суто певним процесом, а корпорація — метою.
Для побудови ідеальної моделі організації необхідно дотримуватись головних системних принципів чи ознак організації, а саме, цілеспрямованості, функціональності, спеціалізації, компетентності, цілісності. Чільне місце тут посідає корпоративна культура.
Завданням керівника є організація людей таким чином, щоб вони мали змогу компетентно виконувати лише одну системну функцію, — робили те, що їх цікавить. При правильному підборі пра¬цівників справжній керівник зробить із «недосконалих» людей справжню «досконалу» організацію і досягне ефективності та стій¬кості організації. 

ДолученняРозмір
Іконка зображення psihologiya_upravlinnya.jpg27.3 КБ